Зайва вага може викликати діабет, тому що ожиріння може вплинути на чутливість клітин до інсуліну та порушити обмін речовин.
Це може призвести до зниження ефективності інсуліну, що ускладнює регулювання рівня цукру на крові. Також ожиріння може викликати запалення та продукцію певних гормонів, які можуть погіршити функцію інсуліну та сприяти розвитку діабету типу 2.
Ведення здорового способу життя, включаючи збалансоване харчування та фізичну активність, може допомогти зменшити ризик розвитку діабету.
Чому зайва вага викликає діабет?
Надмірна вага збільшує ризик розвитку діабету, особливо 2 типу. Ожиріння може призвести до інсулінорезистентності, коли клітини організму перестають ефективно реагувати на інсулін, що призводить до підвищення рівня цукру на крові. Також жирові клітини можуть виробляти речовини, що сприяють запаленню та порушенню метаболізму, що посилює ризик діабету. Важливо підтримувати здорову вагу та спосіб життя, щоб знизити ймовірність розвитку цього захворювання.
Ожиріння може сприяти розвитку інсулінорезистентності, коли клітини організму стають менш чутливими до дії інсуліну. Це призводить до того, що організму потрібно більше інсуліну контролю рівня цукру на крові. Поступово такий стан може призвести до розвитку діабету 2 типу, коли підшлункова залоза не здатна повністю компенсувати підвищені потреби організму.
Ускладнення надмірної ваги
Ожиріння призводить до різних змін в організмі, які можуть впливати на метаболізм та інсулінорезистентність.
- Жирові клітини та циркуляція жирних кислот. При ожирінні збільшується кількість жирових клітин (адипоцитів) в організмі. Ці клітини стають активними та починають виділяти більше жирних кислот у кров. Надлишок жирних кислот у крові може призвести до порушення метаболізму глюкози та запалення.
- Запалення та цитокіни. Жирові клітини також виробляють біологічно активні речовини, які називаються цитокінами, які можуть викликати запальні реакції в організмі. Запалення, яке супроводжує ожиріння, може порушити нормальний метаболізм і погіршити чутливість клітин до інсуліну.
- Інсулінорезистентність. Внаслідок впливу надлишку жирних кислот та запалення клітин тканин, таких як м’язи та печінка, стають менш чутливими до інсуліну. Це означає, що вони не реагують на інсулін так ефективно, як би мали, і не поглинають глюкозу з крові так швидко, як це необхідно.
- Підшлункова залоза та інсулін. Підшлункова залоза відповідає за вироблення інсуліну. У відповідь високий рівень цукру в крові вона може почати виробляти більше інсуліну. Але з часом постійний надлишок інсуліну може навантажувати підшлункову залозу, що може призвести до її втоми та погіршення її функції.
Всі ці фактори в сукупності призводять до погіршення регуляції рівня цукру в крові та підвищують ризик розвитку діабету 2 типу. Підтримка здорової ваги, помірне споживання калорій та активний спосіб життя можуть допомогти знизити ризик розвитку інсулінорезистентності та діабету.
Як ожиріння пов’язане з інсулінорезистентністю:
- Вплив жирових кислот. При ожирінні жирові клітини (адипоцити) стають активнішими і збільшують своє виробництво. Вони також починають виділяти більше жирових кислот у кров. Надлишок цих жирних кислот може негативно впливати на функцію клітин, особливо м’язів та печінки, роблячи їх менш чутливими до інсуліну.
- Запалення та цитокіни. Жирові клітини також виробляють біологічно активні речовини, які називаються цитокінами, які беруть участь у запальних процесах. Запалення, характерне для ожиріння, може спричинити додаткову інсулінорезистентність. Це тому, що запалення може заважати нормальному функціонуванню молекул, які передають сигнали клітинам у відповідь інсулін.
- Метаболічний синдром. Ожиріння може вести до розвитку метаболічного синдрому – сукупності факторів, включаючи підвищений тиск, високий рівень тригліцеридів, низький рівень “хорошого” холестеролу (HDL) та підвищений рівень глюкози. Все це разом сприяє інсулінорезистентності.
- Порушення балансу глюкози. Ожиріння може спричинити порушення балансу глюкози в організмі. Високий рівень жирних кислот та запалення можуть заважати нормальній обробці глюкози клітинами. Це може призвести до накопичення глюкози в крові та стимулювати підшлункову залозу виробляти більше інсуліну.
- Гормональні зміни. Ожиріння може змінювати вироблення певних гормонів, таких як адипонектин, які відіграють роль у регуляції інсулінорезистентності. Зниження рівня адипонектину може сприяти розвитку інсулінорезистентності.
У сукупності ці фактори призводять до того, що клітини стають менш чутливими до інсуліну, що відіграє ключову роль у регулюванні рівня цукру в крові. Внаслідок цього рівень цукру в крові підвищується, що може з часом призвести до розвитку діабету 2 типу.
