Предіабетичні стани зазвичай оцінюють із використанням таких методів діагностики:
- Глікемічні тести:
- Тест на глюкозу натще (ГНТ). Цей тест зазвичай використовується для вимірювання рівня глюкози в крові після нічного голодування (зазвичай протягом 8-12 годин). Нормальний рівень глюкози натще становить менше 100 мг/дл (5,6 ммоль/л). Рівень між 100 і 125 мг/дл (5,6-6,9 ммоль/л) вказує на предіабетичний стан, відомий як порушення глюкозотолерантності (НГТ). Рівень глюкози в крові понад 126 мг/дл (7 ммоль/л) при двох і більше повторних тестах на глюкозу натще вказує на діабет.
- Тест на оральну глюкозу (ТОГТТ). У цьому тесті людина випиває розчин глюкози, а потім через дві години вимірюється рівень глюкози в крові. Рівень між 140 і 199 мг/дл (7,8-11 ммоль/л) вказує на порушення глюкозотолерантності.
- Вимірювання глікованого гемоглобіну (HbA1c). Тест дає змогу оцінити середній рівень глюкози в крові за останні 2-3 місяці. Нормальний рівень HbA1c становить менше 5,7%. Рівень між 5,7% і 6,4% вказує на предіабетичний стан, а рівень 6,5% і вище – на діабет.
- Антропометричні показники:
- Індекс маси тіла (ІМТ). Дозволяє оцінити співвідношення між масою тіла та зростом. ІМТ від 25 до 29,9 кг/м² вказує на надмірну вагу, а ІМТ 30 кг/м² і вище – на ожиріння. Надмірна вага та ожиріння є факторами ризику розвитку діабету.
- Фактори ризику:
- Сімейний анамнез. Наявність випадків діабету в родині може підвищити ризик розвитку предіабетичних станів.
- Фізична активність. Недостатня фізична активність пов’язана зі збільшенням ризику предіабету та діабету.
- Інші тести. Додаткові тести можуть включати вимірювання рівня ліпідів у крові, вимірювання кров’яного тиску та оцінку рівня інсуліну в крові.
- Тестування на реакцію інсуліну. Тест проводиться для вимірювання реакції організму на інсулін. Високий рівень інсуліну в крові може вказувати на інсулінорезистентність, що є ранньою ознакою предіабету.
- Оцінка рівня C-пептиду. C-пептид є продуктом розриву пропроінсуліну на інсулін і C-пептид. Вимірювання рівня C-пептиду може бути корисним при оцінці функції підшлункової залози та ступеня інсулінорезистентності.
- Інсулінорезистентність та метаболічний синдром. Наявність інших компонентів метаболічного синдрому, таких як підвищений артеріальний тиск, дисліпідемія (порушення обміну ліпідів) та абдомінальне ожиріння, також може бути пов’язана з ризиком предіабету.
- Дієта та спосіб життя. Оцінка харчування та фізичної активності також відіграє важливу роль у діагностиці та управлінні предіабетичним станом. Наприклад, харчування, багате харчовими волокнами та низькими глікемічними індексами, а також помірні фізичні вправи можуть допомогти знизити ризик розвитку діабету.
- Моніторинг симптомів. Симптоми, такі як часте сечовипускання, відчуття спраги, підвищена втома, повільне загоєння ран тощо, можуть бути попереджувальними знаками розвитку діабету і можуть також вказувати на необхідність проведення діагностичних тестів.
Для точної діагностики та управління предіабетичними станами необхідно звернутися до лікаря медичного центру “Альтернатива”, який запропонує індивідуалізований підхід і необхідне лікування.
