Відсутність жовчного міхура призводить до змін у системі травлення, але закидання жовчі в шлунок зазвичай не є типовим або нормальним станом.
Ось кілька причин, через які відбувається закидання жовчі в шлунок за відсутності жовчного міхура:
- Рефлюкс жовчі. Жовч, вироблена печінкою, зазвичай зберігається в жовчному міхурі і виділяється в дванадцятипалу кишку при необхідності для травлення жирів. Однак за відсутності жовчного міхура жовч безперервно надходить в дванадцятипалу кишку, що призводить до рефлюксу жовчі у шлунок. Це викликає подразнення слизової оболонки шлунка і призводить до симптомів, таких як нудота, блювання та гіркота у роті.
- Дисфункція сфінктера Одді. Сфінктер Одді – це м’язи, які контролюють потік жовчі з жовчного міхура в дванадцятипалу кишку. Якщо сфінктер Одді не функціонує належним чином, жовч надходить назад в шлунок. Це стається через неправильну координацію м’язів або порушення нервового контролю.
- Жовчний рефлюкс після хірургії. У людей, яким видалено жовчний міхур хірургічним шляхом (холецистектомія), рефлюкс жовчі в шлунок тимчасове явище після операції. Це пов’язано з анатомічними змінами та адаптацією травної системи до відсутності жовчного міхура. У більшості випадків симптоми покращуються з часом, але іноді знадобитися медичне втручання.
Якщо у вас виникли проблеми із закиданням жовчі в шлунок після видалення жовчного міхура, рекомендується звернутися до лікаря медичного центру Альтернатива. Він проводить діагностику та визначить причину цього стану, а також порекомендує методи лікування чи полегшення симптомів.
Як проводиться шлункове зондування?
Шлункове зондування – це процедура, при якій вводиться тонка гнучка трубка через ніс або рот у шлунок. Ця процедура використовується для різних медичних цілей, таких як отримання зразків шлункового вмісту, вимір pH в шлунку, видалення надлишків шлункового вмісту або введення лікарських препаратів.
Ось загальна послідовність дій при проведенні шлункового зондування:
- Підготовка. Пацієнта попросять зняти окуляри, контактні лінзи або зубні протези перед процедурою. Також знадодиться тимчасове припинення їжі та рідини протягом декількох годин до процедури.
- Позиціонування. Пацієнта просять прийняти певне положення тіла, зазвичай сидячи або лежачи на спині з піднятою головою.
- Місцева анестезія. Для полегшення дискомфорту та зниження рефлексу блювання застосовується місцева анестезія у вигляді аерозолю або гелю, який наносять на задню частину горла чи носові проходи.
- Лікар повільно і обережно вводить гнучку трубку, звану зондом, через ніс або рот пацієнта і направляє її через стравохід у шлунок. Зонд оснащений маленьким ворсистим наконечником для легкого проходження.
- Контроль за положенням.Після введення зонда лікар перевіряє його положення, зазвичай за допомогою рентгена, щоб переконатися, що зонд знаходиться в правильному місці в шлунку.
- Виконання необхідних процедур. Після правильного розміщення зонда проводяться необхідні процедури, такі як відбір зразків шлункового вмісту, вимірювання pH або видалення вмісту за допомогою аспірації.
- Завершення процедури. Після завершення процедури зонд повільно видаляється.
Шлункове зондування є інвазивною процедурою і її проведення має виконуватися кваліфікованим медичним персоналом під контролем. Важливо обговорити всі питання з лікарем перед проведенням процедури.