Нанофієтоз – це поширене захворювання, що відноситься до гельмінтозів, групи трематодозів. Викликано паразитичним хробаком Nanophyetes salmincola schikhobalovi, який у стадії статевої зрілості, паразитує у тонкому кишківнику людини, кішки, собаки. Також має проміжного та додаткових господарів – молюск Semisulcospira leavigata та риб (харіус, льонок, таймень і до.).
Епідеміологія нанофієтозу
Чимало людей ніколи не чуло про нанофієтоз. Хоча мандрівники та жителі східних країн, де риба та рибні страви є основною частиною харчування, можуть легко заразитися хробаками-нанофієтусами.
Нанофієтоз може зустрічатися на територіях Північної Америки, Китаю, Монголії та Північної Кореї. Крім того, на острові Сахалін в Росії є докази вогнищ паразита Nanophyetus schikhobalowi.
Етіологія нанофієтозу
Nanophyetus salmincola, являє собою плоских хробаків із класу трематод. Довжина тіла цього організму становить 0,5 – 1,5 мм, а ширина – 0,2 – 0,8 мм. Воно вкрите безліччю дрібних, гострих шпильок. Яйця Нанофієтозу мають коричневий колір із золотистим відливом та овальну форму, розміром 0,062 – 0,072 мм за довжиною та 0,043 – 0,048 мм за шириною. На одному полюсі помітний невеликий горбок, а на іншому є кришечка. Оболонка яєць може бути шорсткою.
Цикл розвитку паразитів, що вимагає проходження через три господарі. Статевозрілі гельмінти віконного господаря, мешкають у верхній частині тонкої кишки людини та деяких видів рибоїдних ссавців (кішок, собак, норок, лисиць, єнотовидних собак, ведмедів та ін.). Для продовження розвитку, яйця гельмінтів, повинні потрапити у водоймище (через фекалії) і бути засвоєні проміжним господарем – молюсками з роду Jugo. Усередині них відбувається подвійний розвиток паразитів, після чого вони виділяються у воду у вигляді хітинованого листя, проковтування яких рибоїдними ссавцями призводить до того, що яйця виявляються в їх тонкій кишці. Тут гельмінти роблять розмноження, після чого статевозрілі особини переходять до кінцевого господаря.
Молюски є представниками ареалу Н. церкарії (личинки) залишаючи молюсків, проникають у м’язи та внутрішні органи багатьох видів риб – сімейства лососевих та харіусових (таймень, льонок, сиг, кета, горбуша, харіус та ін.). При проходженні через їхні тіла, хвостаті личинки перетворюються на інвазивні метацеркарії. Дослідження доводять, що поширення цих паразитів значно впливають на здоров’я і прибутковість морських риб.
Симптоми нанофієтозу
Гельмінти можуть надати алергічний, токсичний та механічний удар по тканинах усередині кишківника. Існує ризик порушення його функціонування і навіть ураження клітин.
Захворювання характеризується різноманітними ентеритними симптомами, такими як:
- Болю в животі
- Діарея
- Зміни на шкірі
- Диспептичні ознаки
- Збільшення печінки
- Болючість у сфері жовчного міхура
При пальпації живота, може виникати бурчання у здухвинних областях. У випадку з дітьми можна зустрічати порушення нервової системи, до появи епілептичних нападів.
Профілактика нанофієтозу
Для профілактики нанофієтозу, у всіх потенційних осередках його поширення, проводиться загальне обстеження населення та тварин. Також проводиться моніторинг усіх промислових риб, на наявність інфікованих метацеркаріями трематод, що дозволяє заздалегідь виявити зони нанофієтозної небезпеки. Обов’язково застосовуються всі заходи, які дозволяють запобігти контакту дефінітивного господаря з інфікованою рибою.
У разі виявлення живих паразитів та їх личинок у свіжій рибі, охолодженому або замороженому рибному продукті, перш ніж випустити його в обіг, необхідно заморожувати до температури не вище -20°C у всіх частинах продукту на тривалість не менше 24 годин або не вище. 35°C щонайменше 15 годин. Також, для усунення зараження нанофієтозом, рекомендується використання інших методів знезараження (прожарювання, проварювання до повного приготування або соління), що забезпечують безпеку харчової рибної продукції. Крім того, існує необхідність у ретельному дотриманні гігієнічних правил, при приготуванні та вживанні рибної продукції, а також у зменшенні кількості вживаної сирої риби, особливо сигових, лососевих та коропових, з рибальських водойм Далекого Сходу.
Прогноз одужання дуже сприятливий. Життєвий цикл повністю дорослого паразита, що не перевищує 1,5-2 місяців, і у разі відсутності множинних інвазій, хвороба може пройти сама по собі. Але краще, з появою схожих симптомів, зверніться до лікаря-паразитолога.
