Псоріатичний епісклерит (psoriatic episcleritis) – це запальне захворювання, яке може розвиватися у людей з псоріазом. Псоріаз – це хронічне захворювання шкіри, що характеризується появою червоних плям, часто з золотистими або сріблястими лусочками. Псоріазичний епісклерит пов’язаний із запаленням склери, прозорої зовнішньої оболонки ока, яка називається епісклерою.

Симптоми псоріатичного епісклериту

  • Почервоніння очі.
  • Болючість та дискомфорт.
  • Відчуття піщин або сторонніх тіл в оці.
  • Легке почервоніння чи опухання навколо ока.

Псоріатичний епісклерит може бути одним із симптомів системного запального захворювання, відомого як псоріатичний артрит. Це захворювання також пов’язане із запаленням суглобів і може впливати на різні частини тіла.

Лабораторні аналізи при псоріатичному епісклерит

Для діагностики псоріатичного епісклериту та виявлення пов’язаних з ним станів можуть знадобитися різні лабораторні аналізи. 

  1. Загальний аналіз крові (OAK): Цей аналіз може допомогти виявити ознаки запалення в організмі, такі як підвищена кількість білих кровних клітин (лейкоцитів) та збільшення рівня С-реактивного білка (CRP), що може свідчити про запальні процеси.
  2. Загальний аналіз сечі (ОАМ): Він може бути здійснений для виключення інших станів та оцінки функції нирок.
  3. Аналіз антинуклеарних антитіл (ANA): Підвищені рівні ANA можуть вказувати на системне запальне захворювання, таке як ревматоїдний артрит або системний червоний вовчак, які можуть бути пов’язані з псоріатичним артритом.
  4. Ревматоїдний фактор (RF) та антитіла до циклічного цитрулінованого пептиду (anti-CCP): Ці аналізи можуть допомогти у виявленні ревматоїдного артриту, який також може бути асоційований з псоріатичним артритом.
  5. HLA-B27: Цей генетичний аналіз може бути проведений для підтвердження діагнозу псоріатичного артриту, оскільки багато пацієнтів із цим станом мають позитивний результат HLA-B27.
  6. Біохімічні аналізи крові Вони можуть допомогти оцінити функцію печінки та нирок, а також виявити наявність запалення.
  7. Аналіз суглобової рідини: Якщо симптоми вказують на запалення суглобів, артрогенна пункція з подальшим аналізом суглобової рідини може бути необхідною для підтвердження діагнозу та виключення інших захворювань суглобів.

Важливо, що конкретні лабораторні аналізи можуть відрізнятися залежно від клінічної ситуації та рекомендацій лікаря. Діагноз псоріатичного епісклериту та пов’язаних з ним станів завжди ставиться на основі комплексного підходу, включаючи клінічну картину, лабораторні аналізи та інші методи дослідження.

Причини псоріатичного епісклериту

Псоріатичний епісклерит – це запальне захворювання, яке може розвиватися у людей з псоріазом або псоріатичним артритом. Точні причини розвитку цього стану не повністю зрозумілі, але вважається, що він пов’язаний з імунною відповіддю організму та спадковими факторами.

Фактори, які можуть сприяти розвитку псоріатичного епісклериту:

  • Генетична схильність: У пацієнтів із псоріазом та псоріатичним артритом часто є сімейний анамнез цих захворювань. Спадкові фактори можуть відігравати роль у збільшеній схильності до розвитку псоріатичного епісклериту.
  • Імунні порушення: Псоріаз та пов’язані з ним стани, такі як псоріатичний артрит, характеризуються імунними порушеннями, коли імунна система спрямовує свої атаки проти власних тканин та клітин організму. Це може призвести до запалення та впливу на очні структури.
  • Вплив навколишнього середовища: Деякі фактори навколишнього середовища, такі як інфекції або травми очей, можуть стати спровокованими моментами для розвитку псоріатичного епісклериту в осіб із генетичною схильністю.
  • Стрес та психологічні фактори: У деяких людей стрес та емоційна напруга можуть посилювати симптоми псоріатичного епісклериту та інших пов’язаних з ним станів.
  • Інші медичні стани: Псоріатичний епісклер може іноді бути асоційований з іншими медичними станами, такими як захворювання кишківника, запальні артропатії та інші системні запальні захворювання.

Розуміння точних причин псоріатичного епісклериту все ще об’єкт дослідження, і на даний момент вони не повністю встановлені. Лікування зазвичай спрямоване на управління симптомами та запаленням, а також на контроль основного захворювання, такого як псоріаз чи псоріатичний артрит. Пацієнти з підозрою на псоріатичний епісклерит повинні звернутися до лікаря-ревматолога або офтальмолога для діагностики та управління станом.

Як пов’язаний псоріатичний епісклер з наявністю в організмі вірусів, глистів, грибів, паразитів?

Cаучні дослідження не виявили безпосереднього зв’язку між псоріатичним епісклеритом та наявністю вірусів, глистів, грибів або паразитів в організмі. Псоріатичний епісклерит, як правило, розглядається як аутоімунне запальне захворювання, пов’язане з дисфункцією імунної системи, при якому вона починає нападати на власні тканини та клітини організму.

Основними факторами, які вважаються важливими для розвитку псоріазу та пов’язаних з ним станів, включаючи псоріатичний епісклерит, є:

  • Генетика: У людей з сімейним анамнезом псоріазу або псоріатичного артриту ризик розвитку псоріатичного епісклериту може бути вищим, що підкреслює роль генетичної схильності.
  • Імунологічні порушення: Імунна система відіграє важливу роль у розвитку псоріазу та його пов’язаних станів. Аутоімунні реакції призводять до запалення та ураження шкіри, суглобів і, у разі псоріатичного епісклериту

Як пов’язано наявність в організмі вірусів, глистів, грибів, паразитів викликають аутоімунні запальні захворювання

Наявність вірусів, глистів, грибів чи паразитів у організмі може бути пов’язані з розвитком аутоімунних запальних захворювань через кілька механізмів.

Ось деякі з можливих механізмів:

  • Молекулярна мімікрія: Деякі мікроорганізми мають білки та структури, які можуть бути подібними до тих, що присутні в організмі людини. Імунна система, реагуючи на інфекцію, може помилково направити свою імунну відповідь проти якихось тканин чи органів свого власного організму, що сприяє розвитку аутоімунних захворювань.
  • Порушення імунної регуляції: Інфекції можуть порушувати нормальне функціонування імунної системи, включаючи регуляцію та пригнічення імунних відповідей. Це може призвести до того, що імунна система починає нападати на власні клітини та тканини.
  • Активація імунних клітин: Віруси та мікроорганізми можуть активувати певні види імунних клітин, такі як Т-лімфоцити та цитокіни, які можуть брати участь у розвитку запальних та аутоімунних процесів.

Однак варто відзначити, що не всі інфекції призводять до розвитку аутоімунних захворювань, і більшість людей з інфекціями не розвивають подібних станів. Генетичні фактори та інші навколишні впливи також відіграють важливу роль у виникненні аутоімунних захворювань.

Дослідження в цій галузі продовжуються, і вчені продовжують досліджувати взаємозв’язки між інфекціями та аутоімунними захворюваннями, щоб краще зрозуміти ці процеси та розробити більш ефективні методи лікування та

Крім вищезгаданих механізмів, існує кілька інших механізмів, які можуть пояснювати зв’язок між наявністю інфекцій та розвитком аутоімунних запальних захворювань:

  • Молекулярні зміни: Деякі інфекції можуть викликати молекулярні зміни в організмі, які можуть збивати імунну систему з пантелику. Наприклад, інфекція може змінювати білки та антигени на поверхні клітин, що може призвести до помилкових аутоімунних відповідей.
  • Запалення та тканинна дегенерація: Інфекції можуть викликати запалення в організмі, і тривале або хронічне запалення може бути пов’язане з розвитком аутоімунних процесів. Запалення може призвести до пошкодження тканин та стимулювати імунну відповідь.
  • Міграція імунних клітин: Інфекції можуть призвести до міграції імунних клітин до різних органів та тканин організму. Внаслідок цього можуть виникати аутоімунні атаки у різних частинах організму.
  • Молекулярні порушення імунної системи: Імунна система містить складні механізми регуляції, які запобігають аутоімунні атаки. Інфекції можуть порушити ці механізми та сприяти помилкам у регуляції імунної відповіді.

Важливо відзначити, що механізми, пов’язані з розвитком аутоімунних захворювань, можуть відрізнятися залежно від конкретного захворювання та інфекції. Кожне аутоімунне захворювання має свої власні особливості та механізми розвитку. Таким чином, дослідження в цій галузі продовжуються, щоб більш повно зрозуміти взаємозв’язок між інфекціями та аутоімунними запальними захворюваннями.

Лікування псоріатичного епісклериту

Лікування псоріатичного епісклериту зазвичай включає застосування протизапальних очних крапель, які можуть допомогти зменшити запалення та симптоми. У деяких випадках може знадобитися консультація ревматолога або дерматолога для ширшого управління псоріатичним артритом та псоріазом.

Відгуки – Лікування псоріатичного епісклериту

guest
0 комментариев
Inline Feedbacks
View all comments