Теніоз – це паразитарна інфекція, що вражає кишківник. викликана мікроорганізмами-паразитами трьох видів стрічкових черв’яків: Taenia solium (свинячий ціп’як), Taenia saginata (бичачий ціп’як) і Taenia asiatica.
Патогенез теніозу
Люди можуть інфікуватися Теніасом сагінату (T. saginata) або Теніасом азіатським (T. asiatica), які після споживання не зазнали досить високої термічної обробки яловичини або свинячої печінки, проте наслідки їх теніозу не становлять страшної загрози для здоров’я людини. Більш небезпечним проявом теніозу є інфекція, викликана вірусом Теніасу соліум (T. solium), яка може призводити до згубних наслідків здоров’я людини.
Для повноцінного розвитку свинячого ціп’яка, необхідно проводити зміну господарів. Чоловік остаточний господар. Процес розвитку свинячого ціп’яка починається з фіни (личинка паразита), яка вживається разом з м’ясом для харчування. Фіна проникає в кишківник людини і прикріплюється до стінки тонкого кишківника, де поглинає їжу та за 2 місяці стає дорослим гельмінтом. У процесі дозрівання паразит нарощує членики, які згодом відриваються і виходять у навколишнє середовище при дефекації. У міру просування у верхні шари кишок, паразит росте і може проживати там десятиліттями.
Людина може бути проміжним господарем для паразита. У цьому випадку для паразита настає “екологічний глухий кут” – він не може досягти стадії статевої зрілості і продовжити розмножуватися, тому що людським м’ясом не харчуються тварини.
Епідеміологія теніозу
Теніоз є одним із найдавніших відомих захворювань, згадки про яке зустрічаються з 16 століття до нашої ери в давньоєгипетських текстах, а також у стародавніх працях Аристотеля та Гіппократа. На сьогоднішній день ВООЗ класифікує теніоз і цистицеркоз до розряду “забутих” хвороб, про які мало йдеться і над якими країни розвиненої частини світу не працюють.
Теніоз, викликаний цистицеркозом, настільки поширений, що він травмує мільйони людей у всьому світі. Особливо постраждали регіони з низьким доходом (або нижче середнього) та недостатньою гігієною: Індія, Африка, Південна Америка, Азія, Північний Китай, Східна Європа, Білорусія та Україна. За даними ВООЗ, цистицеркоз викликає епілепсію у 30% заражених людей і до 70% – якщо їхня діяльність пов’язана зі свинями або свинина широко поширена у вживанні.
Симптоми теніозу
У багатьох випадках хвороба проходить без симптомів або з незначними нездужаннями. Однак, приблизно через місяць або трохи раніше, можуть розпочатися:
- Нездужання
- Запаморочення
- Порушення сну
- Болі в голові
- Втрата апетиту
- Нудота
- Болю в животі
- Закрепи, діарея
- Анальний свербіж
- Втрата ваги
Характерною особливістю паразитування є періодичне (раз на кілька місяців) виділення з калу члеників паразиту, що відірвалися. Процес починається з 2-3 місяців паразитування і продовжується протягом багатьох років. Це легко помітити неозброєним оком. При цьому виникають симптоми гіпохромної анемії (нестачі заліза), такі як:
- Блідість шкіри та слизових
- Швидка стомлюваність при фізичному навантаженні
- Шум в вухах
- Непритомність
- Почуття мурашок по шкірі також можуть бути результатом паразитування.
Далі розвивається гіповітаміноз В1 (темно-червона суха мова зі згладженими сосочками). Крім того, організм можуть вивести з балансу продукти життєдіяльності паразита, а також призвести до розладу травлення, внаслідок чого можуть спостерігатися незрозумілі висипання токсикоалергічного характеру на шкірі.
Прогноз та профілактика теніозу
Ізольований теніоз має сприятливий прогноз, проте з появою будь-яких ускладнень, особливо цистицеркозу ЦНС та очей, прогноз стає серйознішим. Такі наслідки як тяжкі та постійні поразки (епілепсія, сліпота) і навіть смерть можуть статися через дане захворювання.
Профілактика включає:
Необхідно вчасно виявляти хворих та розпочинати лікування. Крім того, буде потрібно активніше впровадження санітарно-гігієнічних норм, включаючи дефекацію людей у призначених місцях, запобігання поїданню фекалій свинями, а також миття рук перед їжею. Необхідно посилити контроль за якістю свинини на м’ясокомбінатах та ринках, а також вживати заходів для регулярної перевірки людей, які займаються вирощуванням свиней та переробкою м’яса.
Для того, щоб м’ясні продукти були безпечними для вживання, необхідно дотримуватися рекомендованих температур приготування. Щоб уникнути можливого зараження, не вживайте м’ясо у сирому чи недоготовленому вигляді. Для приготування цілісних шматків м’яса, температура в товщій частині, повинна бути не менше 63°C, а для фаршу – не менше 71°C. Після приготування необхідно продовжувати витримувати м’ясо на цій температурі ще 3 хвилини, перш ніж його розрізають або відносять до вживання. Таким чином, безпека м’ясних продуктів гарантується суворим дотриманням запропонованих температур.
