Опис
Генотипування HCV – визначення генетичного варіанта (генотипу) вірусу гепатиту С методом ПЛР. Це не скринінговий тест: його призначають тільки після підтвердження активної інфекції (позитивна РНК HCV у крові) – для планування лікування. Генотип вірусу був критично важливий для вибору схеми та тривалості противірусної терапії в епоху інтерферон-вмісних режимів. Сьогодні, в епоху пан-генотипових ПППД, значення генотипування дещо знизилося, однак воно як і раніше використовується при виборі оптимального режиму та термінів лікування.
Генотипи HCV: чим вони відрізняються
Вірус гепатиту С існує в кількох генетичних варіантах – генотипах, які позначаються цифрами від 1 до 8, та підтипах (1a, 1b, 2a, 2b, 3a тощо). Генотипи відрізняються за нуклеотидною послідовністю приблизно на 30-35% і мають різний географічний розподіл, клінічні особливості та відповідь на терапію.
- Генотип 1 – найпоширеніший у світі (близько 46% усіх випадків). В Україні та Європі домінує підтип 1b («європейський»). Історично вважався таким, що найважче піддається лікуванню при інтерферон-вмісних режимах – вимагав 48 тижнів терапії при частоті СВВ близько 40-50%. З появою ПППД ця відмінність практично зникла.
- Генотип 2 – зустрічається рідше (близько 9% випадків). При інтерфероновій терапії відповідав найкраще – 80-90% СВВ за 24 тижні. При сучасних ПППД відмінності між генотипами мінімальні.
- Генотип 3 – другий за частотою (близько 30% випадків). Особливості: високий ризик розвитку стеатозу (жирової хвороби) печінки навіть при невисокому вірусному навантаженні; швидше прогресування фіброзу; вищий ризик гепатоцелюлярної карциноми порівняно з іншими генотипами. При деяких схемах ПППД вимагає тривалішого курсу (16 замість 12 тижнів) за наявності цирозу.
- Генотипи 4, 5, 6 – зустрічаються переважно в Африці, Азії та на Близькому Сході, в Україні рідкісні. Даний аналіз визначає генотипи 1, 2 і 3 – найактуальніші для українського регіону.
Навіщо визначати генотип сьогодні
З появою пан-генотипових препаратів (велпатасвір/софосбувір, глекапревір/пібрентасвір) необхідність генотипування перед кожним призначенням знизилася – ці препарати ефективні при всіх генотипах. Тим не менш генотипування залишається клінічно значущим у таких ситуаціях:
- вибір оптимальної схеми лікування – для низки режимів терапії (наприклад, ледіпасвір/софосбувір) генотипування визначає застосовність схеми (тільки для генотипу 1 і 4)
- визначення тривалості терапії – при генотипі 3 з цирозом низка схем вимагає подовження курсу до 16-24 тижнів
- прогноз прогресування – генотип 3 асоційований з швидшим фіброзом і вищим ризиком гепатоцелюлярної карциноми, що впливає на інтенсивність моніторингу
- реінфекція після лікування – при повторному зараженні визначення генотипу дозволяє встановити, той самий це вірус чи інший
- оцінка резистентності – при виборі схеми після неефективного первинного лікування
- вимоги страхових компаній та програм державного забезпечення – низка програм забезпечення ПППД вимагає генотипування як умови для призначення
Показання до призначення генотипування HCV
- підтверджена активна HCV-інфекція (позитивна якісна ПЛР) перед призначенням противірусної терапії
- планування оптимальної схеми та тривалості лікування
- повторне зараження після успішного лікування – для підтвердження, що це реінфекція, а не рецидив
- епідеміологічні дослідження – вивчення розподілу генотипів у популяції
Метод генотипування: як працює ПЛР Real-Time
Генотипування методом ПЛР Real-Time базується на тому, що різні генотипи HCV мають специфічні нуклеотидні послідовності. Тест використовує набори праймерів і зондів, специфічних для кожного генотипу. За тим, яка реакція дає сигнал, визначається генотип вірусу. Метод швидкий (результат через 1-2 дні), досить точний і не вимагає високого вірусного навантаження для проведення.
Обмеження: даний тест визначає генотипи 1, 2 і 3. При підозрі на рідкісні генотипи (4, 5, 6) – необхідне уточнене секвенування.
Генотип і прогноз при гепатиті С у МЦ «Альтернатива»
У МЦ «Альтернатива» генотипування HCV призначається в рамках обстеження перед началом противірусної терапії. Результат враховується при плануванні як медикаментозного лікування, так і супровідної програми підтримки печінки. При генотипі 3 – з урахуванням його асоціації з швидшим фіброзом – інтенсивність моніторингу стану печінки та програма детоксикації та підтримки вибудовуються більш активно. Програма відновлення печінки при вірусних гепатитах у МЦ «Альтернатива» включає озонотерапію, детоксикацію та вісцеральну терапію – незалежно від генотипу. Лікування хронічного гепатиту С у центрі завжди проводиться комплексно: противірусна терапія + програма відновлення функції очищення організму.
Як правильно підготуватися до аналізу
- генотипування проводиться тільки при підтвердженій активній інфекції (позитивна якісна ПЛР)
- спеціальної підготовки не потрібно
- для отримання результату необхідне достатнє вірусне навантаження – при дуже низькому навантаженні (менше 1000 МО/мл) генотипування може бути технічно ускладнене
Часті запитання про генотипування HCV
- Чи обов’язково робити генотипування гепатиту С перед лікуванням? При використанні пан-генотипових схем (велпатасвір/софосбувір, глекапревір/пібрентасвір) – формально ні, вони ефективні при всіх генотипах. Однак для вибору оптимальної тривалості та за наявності цирозу – генотипування бажане.
- Чи може генотип гепатиту С змінитися з часом? Ні. Генотип вірусу постійний протягом усієї інфекції. Зміна генотипу можлива тільки при реінфекції іншим штамом.
- Одна людина може бути заражена двома генотипами гепатиту С одночасно? Так, змішана інфекція можлива, особливо в осіб з множинними факторами ризику (вживання ін’єкційних наркотиків). При змішаній інфекції тест може виявити обидва генотипи.
Матеріал для дослідження: плазма крові з вени
Метод дослідження: ПЛР Real-Time, якісне визначення генотипу
Генотипи, що визначаються: 1, 2, 3
Термін готовності: 5 робочих днів
Діагностика та лікування гепатиту С
