Опис
Аналіз білкових фракцій крові є одним із найбільш інформативних біохімічних досліджень – що дозволяє виявити патологію навіть тоді, коли загальний рівень білка в сироватці крові залишається в нормі. Принципова цінність цього аналізу полягає саме в тому, що він оцінює не сумарний вміст білка, а співвідношення його окремих фракцій – альбумінів та чотирьох груп глобулінів.
Кожна фракція несе власне функціональне навантаження: альбуміни забезпечують нормальний онкотичний тиск та транспорт речовин у крові, α-1-глобуліни є гострофазовими білками, α-2-глобуліни беруть участь у нормальній запальній відповіді, β-1-глобуліни здійснюють нормальний транспорт ліпідів та заліза, γ-глобуліни є імуноглобулінами – антитілами нормальної імунної відповіді. Порушення нормального співвідношення фракцій при нормальному сумарному білку є раннім маркером захворювання – нерідко задовго до появи клінічних симптомів. Саме тому аналіз білкових фракцій призначається лікарями найрізноманітніших спеціальностей – від ревматолога та гастроентеролога до нефролога та гематолога. МЦ «Альтернатива» включає цей аналіз у комплексну діагностику при системних запальних, автоімунних та онкологічних захворюваннях.
Що таке білкові фракції і як вони визначаються
Білки сироватки крові при впливі електричного поля рухаються з різною швидкістю залежно від розміру молекули та електричного заряду – саме ця властивість лежить в основі електрофоретичного розділення.
Метод електрофорезу. При проведенні електрофорезу в агарозному гелі білки сироватки розділяються на характерні смуги – фракції. Кожна фракція візуалізується як окремий пік на електрофореграмі. Вміст кожної фракції розраховується у відсотках від загального білка. Саме відносні значення – співвідношення фракцій між собою – несуть основну діагностичну інформацію.
П’ять фракцій та їх фізіологічна роль. Альбуміни – найбільш масова фракція, більше половини всього білка сироватки. Забезпечують нормальний онкотичний тиск – утримують воду в судинному руслі. Транспортують білірубін, жирні кислоти, гормони, кальцій та лікарські речовини. Синтезуються виключно в печінці – зниження альбуміну завжди вказує на порушення нормальної функції печінки або на нормальні втрати білка.
Α-1-глобуліни включають α-1-антитрипсин та інші гострофазові білки – наростають при запаленні. Α-2-глобуліни – гаптоглобін, α-2-макроглобулін, церулоплазмін – гострофазові білки при вираженому запаленні та нефротичному синдромі. Β-1-глобуліни – трансферин, ЛПНЩ, фібриноген – забезпечують нормальний транспорт ліпідів та заліза. Γ-глобуліни є імуноглобулінами – IgG, IgA, IgM – основою нормальної гуморальної імунної відповіді.
Альбумін-глобуліновий коефіцієнт А/Г. Відображає співвідношення альбуміну до всіх глобулінів. В нормі альбумін переважає – А/Г становить 1-2. Інверсія коефіцієнта – зниження нижче 1 – є маркером тяжкого порушення нормальної білоксинтетичної функції печінки або вираженої гіперглобулінемії при хронічному запаленні або парапротеїнемії.
Нормальні значення білкових фракцій
Референтні значення розраховуються у відсотках від загального білка сироватки:
- альбуміни – 50-65%
- α-1-глобуліни – 2-6%
- α-2-глобуліни – 6-12%
- β-1-глобуліни – 5-14,5%
- γ-глобуліни – 9,5-22%
- коефіцієнт А/Г – 1-2
Принципова особливість інтерпретації. Оскільки кожна фракція виражається у відсотках від загального білка, збільшення однієї фракції автоматично виражається у відносному зниженні інших – навіть при їх абсолютно нормальному вмісті. Саме тому інтерпретація проводиться лише у поєднанні з оцінкою абсолютного рівня загального білка.
Показання до призначення аналізу білкової фракції крові
Аналіз призначається широким колом спеціалістів залежно від клінічної ситуації.
- ревматологія: гостра ревматична лихоманка, системний червоний вовчак, системна склеродермія, ревматоїдний артрит, синдром Шегрена
- гастроентерологія: цироз печінки, гострий вірусний гепатит, гострий холецистит, виразкова хвороба, неспецифічний виразковий коліт, стеаторея, гіперхолестеринемія, підпечінкова жовтяниця
- нефрологія: нефротичний синдром, гломерулонефрит – для оцінки вираженості втрат білка
- гематологія: лейкоз, лімфома, множинна мієлома, лімфогранулематоз, залізодефіцитна анемія
- ендокринологія: цукровий діабет, тиреоїдит Хашимото
Додаткові показання: пневмонія та хронічні запальні захворювання у терапевта; підозра на злоякісні пухлини шлунково-кишкового тракту в онкології; саркоїдоз в імунології; хронічна серцева недостатність у кардіології.
Інтерпретація результатів: клінічне значення змін кожної фракції
- зниження альбуміну – гіпоальбумінемія. Є найбільш клінічно значущою зміною. Причини: порушення нормальної синтетичної функції печінки при цирозі, хронічному гепатиті; втрата білка при нефротичному синдромі, ентеропатії, тяжких опіках; недостатнє надходження білка з їжею. При зниженні альбуміну нижче 25-30 г/л розвиваються онкотичні набряки
- наростання α-1-глобулінів. Маркер гострого запалення та тканинного некрозу. Наростають при пневмонії, гострому гепатиті, ревматичних захворюваннях в активній фазі. Знижуються при спадковому дефіциті α-1-антитрипсину
- наростання α-2-глобулінів. Виражене наростання характерне для нефротичного синдрому – компенсаторний синтез великомолекулярних білків при втраті дрібномолекулярних. Помірне наростання – при активному запаленні, злоякісних пухлинах
- зміни β-1-глобулінів. Наростання при гіперхолестеринемії – через підвищення ЛПНЩ, що входять до цієї фракції; при залізодефіцитній анемії – через компенсаторне наростання трансферину. Зниження при цирозі печінки
- зміни γ-глобулінів. Наростання – поліклональна гіперγ-глобулінемія – характерне для хронічних запальних та автоімунних захворювань: цирозу, системного червоного вовчака, ревматоїдного артриту. Моноклональний «пік» у зоні γ-глобулінів – парапротеїн – є маркером множинної мієломи та інших парапротеїнемій. Зниження γ-глобулінів – гіпогамаглобулінемія – вказує на первинний або вторинний імунодефіцит
Характерні патерни при конкретних захворюваннях:
- цироз печінки – зниження альбуміну, наростання γ-глобулінів, зниження β-глобулінів, інверсія А/Г
- нефротичний синдром – різке зниження альбуміну, наростання α-2-глобулінів, зниження γ-глобулінів
- гостре запалення – наростання α-1 та α-2-глобулінів, помірне зниження альбуміну
- системний червоний вовчак – наростання α-2 та γ-глобулінів, зниження β-глобулінів та альбуміну
- множинна мієлома – моноклональний пік у зоні γ-глобулінів, зниження решти фракцій
Часті запитання про аналіз білкових фракцій крові
- Чим аналіз білкових фракцій відрізняється від загального білка? Загальний білок показує сумарний вміст усіх білків – і може залишатися нормальним при значному перерозподілі між фракціями. Аналіз білкових фракцій виявляє саме цей перерозподіл – наприклад зниження альбуміну при одночасному наростанні глобулінів при цирозі, що не видно при нормальному сумарному білку.
- Що означає зниження коефіцієнта А/Г? Зниження А/Г нижче 1 – інверсія коефіцієнта – вказує на значне зниження альбуміну або наростання глобулінів. Характерне для тяжкого ураження печінки, нефротичного синдрому, хронічних запальних та автоімунних захворювань.
- Чи потрібна спеціальна підготовка? Стандартна підготовка до біохімічного аналізу крові – натщесерце, без алкоголю напередодні, без жирної та смаженої їжі, без фізичного навантаження безпосередньо перед здачею. Вагітність та приймання ряду препаратів впливають на результат – про це важливо повідомити лікаря.
- Чи може підвищитися одразу весь білок? Абсолютна гіперпротеїнемія – наростання сумарного білка – можлива при зневодненні або при значному наростанні імуноглобулінів при парапротеїнемії. При цьому аналіз білкових фракцій уточнює, за рахунок якої саме фракції наростає сумарний білок.
- Як часто потрібно перездавати при хронічному захворюванні? При хронічних запальних та автоімунних захворюваннях – за призначенням лікуючого лікаря, як правило кожні 3-6 місяців для моніторингу активності процесу та ефективності лікування. При гострому стані – в динаміці за призначенням.
Аналіз білкових фракцій є чутливим маркером, що дозволяє виявити патологію при нормальному сумарному білку крові – оцінюючи нормальне співвідношення альбумінів та глобулінових фракцій як відображення нормального синтезу, розподілу та втрат білка в організмі. Порушення нормального співвідношення фракцій характерне для захворювань печінки, автоімунних станів, нефротичного синдрому, парапротеїнемій та хронічних запальних захворювань. МЦ «Альтернатива» включає цей аналіз у комплексну діагностику при системних захворюваннях – як один із маркерів нормального білкового обміну та нормального імунного статусу.
Матеріал для дослідження – сироватка венозної крові. Кров здається натщесерце – утримання від їжі 8-12 годин. Напередодні виключити алкоголь, жирну та смажену їжу. За 30-60 хвилин до здачі – виключити фізичні та емоційні навантаження, не курити.
Метод дослідження – електрофорез в агарозному гелі. Білки сироватки розділяються під впливом електричного поля за молекулярною масою та електричним зарядом з подальшим денситометричним розрахунком відсоткового вмісту кожної фракції.
Термін виконання – 4 робочих дні.
