Прямий білірубін – це вимір, який вказує на кількість білірубіну, обробленого печінкою, що знаходиться в крові. Його також називають зв’язаним білірубіном.
Білірубін – це пігмент жовчі, який утворюється в селезінці та кістковому мозку внаслідок розкладання гемоглобіну, що звільняється при знищенні старих еритроцитів. Цей тип білірубіну називається вільним або непрямим. Він є токсичною сполукою, не розчиняється у воді й не може бути виведений з організму в чистому вигляді.
Клітини печінки перехоплюють вільний білірубін із кровотоку і зв’язують його з глюкуроновою кислотою, утворюючи зв’язаний або прямий білірубін. Ця хімічна сполука менш токсична, легко розчиняється у воді та виводиться з організму через сечу і кал, надаючи їм характерного кольору.
Аналіз прямого білірубіну зазвичай включає в себе вимірювання рівня прямого білірубіну в крові. Це зазвичай робиться за допомогою загального кровотворного тесту або біохімічного аналізу крові. Результати можуть вказати на стан печінки та жовчних шляхів.
Норма прямого білірубіну в крові
Прямий білірубін зазвичай становить меншу частину загального білірубіну в крові, тому що він або постійно фільтрується нирками, або виводиться з жовчю в шлунково-кишковий тракт.
Референтними значеннями, які зазвичай спостерігаються у здорових людей, вважаються 0,4 – 5,1 ммоль/л для рівня білірубіну в крові.
Показання до вимірювання рівня прямого білірубіну
Вимірювання рівня прямого білірубіну проводиться при наступних показаннях:
- Підозра на захворювання печінки. Якщо є підозра на порушення функції печінки, такі як гепатит або цироз, вимірювання рівня прямого білірубіну може допомогти в діагностиці та оцінці стану печінки.
- Жовтяниця. Підвищений прямий білірубін може бути ознакою різних форм жовтяниці, включаючи гемолітичну, гепатичну або обтураційну.
- Обструкція жовчних шляхів. Рівень прямого білірубіну може бути підвищений при обструкції жовчних шляхів, спричиненій камінням, пухлинами або іншими причинами.
- Моніторинг стану печінки. Вимірювання рівня прямого білірубіну може бути корисним для моніторингу стану печінки та ефективності лікування у пацієнтів з печінковими захворюваннями.
Прямий білірубін – маркер цілої низки захворювань травної системи
- холецистит (запальні процеси в жовчному міхурі)
- холестаз (застій жовчі)
- холангіт (запалення жовчних проток)
- хронічний панкреатит (запалення підшлункової залози)
- цироз печінки
- абсцес печінки
- рак печінки
- лептоспіроз
- синдром Дабіна-Джонсона
- синдром Ротора
- важкі отруєння (наприклад, блідою поганкою)
- підозра на глисти
Підвищений рівень прямого білірубіну в крові
Підвищений рівень прямого білірубіну може бути ознакою різних станів, таких як жовтяниця, гепатит, жовчнокам’яна хвороба або інші захворювання печінки та жовчних шляхів.
Понижений рівень прямого білірубіну в крові
Понижені рівні прямого білірубіну в крові рідко зустрічаються і можуть бути пов’язані з порушеннями печінки, наприклад, синдромом Дабіна-Джонсона або Ротора, які можуть знижувати синтез або екскрецію білірубіну. Знижені рівні прямого білірубіну в крові можливі при хронічній нирковій недостатності, туберкульозі, виснаженні, гострому лейкозі, анемії. Однак такі випадки трапляються рідко.
Загалом, нормальні або підвищені рівні прямого білірубіну більш типові, ніж знижені.
Підготовка до аналізу прямого білірубіну
Підготовка до аналізу прямого білірубіну зазвичай не потребує особливих заходів.
- аналіз проводиться вранці та натще (не їжте протягом 8-12 годин до обстеження)
- утримуйтеся від фізичних навантажень, алкоголю, куріння, жирної або гострої їжі за 8-12 годин до здачі крові на аналіз
- обов’язково повідомте лікаря про прийом будь-яких препаратів, які можуть впливати на рівень прямого білірубіну в крові, таких як пеніцилін, еритроміцин, нікотинова кислота, естрогени, аміносаліцилова кислота, сульфаніламіди та інші.