Гепатит А, також відомий як хвороба Боткіна, є гострим вірусним запаленням печінки, спричиненим вірусом гепатиту А (HAV). Це захворювання найчастіше передається фекально-оральним шляхом, пов’язане з поганими санітарними умовами та забрудненою їжею чи водою. На відміну від інших форм гепатиту (B, C), гепатит А не переходить у хронічну форму, але може призводити до значного погіршення стану пацієнта в гострій фазі. Одним із перспективних напрямів у лікуванні цього захворювання є внутрішньовенна озонотерапія, яка чинить противірусну, гепатопротекторну, імуномодулювальну та детоксикаційну дію.
Етіологія та шляхи зараження гепатитом А
Збудником хвороби є вірус гепатиту А, який належить до роду Hepatovirus родини Picornaviridae. Вірус надзвичайно стійкий у зовнішньому середовищі: він зберігається у воді до кількох місяців і витримує заморожування. Зараження відбувається:
- при вживанні забрудненої води та їжі
- при тісному контакті з інфікованою людиною
- при недотриманні правил особистої гігієни
- рідше — парентеральним шляхом
Інкубаційний період триває від 14 до 45 днів, після чого починається гостре запалення печінки.
Симптоми хвороби Боткіна
Клінічна картина хвороби Боткіна включає такі прояви:
- загальне нездужання, слабкість
- втрата апетиту, нудота, блювання
- болі в правому підребер’ї
- потемніння сечі та знебарвлення калу
- жовтяниця (пожовтіння шкіри та склер)
- субфебрилітет
- збільшення печінки та селезінки
У більшості випадків захворювання перебігає в легкій або середній формі, але в окремих випадках можливий розвиток гострого печінкового синдрому.
Діагностика хвороби Боткіна
Діагностика гепатиту А проводиться на основі клінічних проявів, епідеміологічного анамнезу та лабораторних досліджень.
Лабораторні методи:
- Біохімія крові:
- підвищення рівня АЛТ, АСТ, білірубіну
- збільшення лужної фосфатази
- Загальний аналіз крові:
- помірний лейкоцитоз
- збільшення ШОЕ
- Серологічне дослідження:
- виявлення IgM до вірусу гепатиту А
- УЗД органів черевної порожнини:
- збільшення печінки
- ознаки запалення жовчних шляхів
Принципи традиційного лікування гепатиту А
У більшості випадків терапія має симптоматичний і підтримувальний характер:
- дієта (стіл №5)
- дезінтоксикаційна терапія (глюкоза, реополіглюкін, сорбілакт)
- гепатопротектори (есенціале, урсофалк, гептрал)
- вітаміни групи B, C
- спазмолітики та ентеросорбенти
Однак такі заходи не завжди дозволяють прискорити одужання та запобігти ускладненням. Саме тому альтернативні методи лікування, зокрема внутрішньовенна озонотерапія, дедалі частіше застосовуються в комплексній терапії вірусного гепатиту А.
Застосування озонотерапії при гепатиті А
Озонотерапія — метод лікування із застосуванням активованої озоно-кисневої суміші. Озоно-киснева суміш має потужні антиоксидантні, противірусні, імуномодулювальні та детоксикаційні властивості.
Основні ефекти озонотерапії при гепатиті А:
- Противірусна дія: озоно-киснева суміш порушує оболонку вірусів, зокрема HAV, зменшуючи їхню активність і поширення
- Імуномодуляція: стимулюється продукція інтерферонів, активуються макрофаги та лімфоцити
- Гепатопротекторний ефект: озоно-киснева суміш покращує мікроциркуляцію в печінці, відновлює гепатоцити
- Антиоксидантний ефект: знижується перекисне окислення ліпідів і покращується робота антиоксидантних ферментів
- Детоксикація: активізується робота печінки, нирок і кишечника
Введення озонованого фізіологічного розчину при лікуванні гепатиту А
Озонований 0,9% розчин натрію хлориду готується безпосередньо перед введенням в умовах стерильності. Концентрація озону становить від 1 до 5 мг/л, об’єм — від 100 до 400 мл, залежно від маси тіла та стану пацієнта.
Процедура:
- розчин насичується озоно-кисневою сумішшю за допомогою медичного озонатора
- вводиться повільно крапельно протягом 20–40 хвилин
- частота — 1 раз на 1–2 дні, курс до 10 процедур
Ефективність внутрішньовенного введення озонованого фізрозчину при гепатиті А
- зниження вірусного навантаження
- нормалізація рівня білірубіну та АЛТ
- зменшення симптомів інтоксикації
- покращення загального самопочуття
Велика аутогемозонотерапія при гепатиті А
Велика аутогемозонотерапія — метод, при якому у пацієнта беруть 100–150 мл венозної крові, насичують її озоно-кисневою сумішшю та вводять назад внутрішньовенно.
Етапи проведення:
- забір крові в стерильну ємність з антикоагулянтом
- озонування крові (озоно-киснева суміш у концентрації 20–40 мкг/мл)
- повільне зворотне внутрішньовенне вливання протягом 10 хвилин
- тривалість курсу: до 10 процедур 2 рази на тиждень
Ефективність великої аутогемозонотерапії при гепатиті А
- виражена імуномодулювальна дія
- стимуляція регенерації гепатоцитів
- зменшення жовтяниці та диспепсії
- скорочення термінів відновлення
Ефективність внутрішньовенної озонотерапії з медикаментозною терапією при лікуванні гепатиту А
При використанні озонотерапії в комплексі з базовою медикаментозною підтримкою:
- час нормалізації білірубіну скорочується вдвічі
- АЛТ і АСТ нормалізуються швидше
- період інтоксикації скорочується
- зменшується кількість ускладнень (дискінезія жовчних шляхів, холецистит)
Незважаючи на високу ефективність, метод має певні протипоказання: гіпертиреоз, кровотечі та гемофілія, гострий інфаркт міокарда, індивідуальна непереносимість озону.
Перед початком терапії обов’язково проводиться загальне клінічне обстеження.
Гепатит А — це інфекційне захворювання, здатне викликати серйозні порушення функцій печінки та загальне погіршення стану. В умовах зростання вірусного навантаження та поширення HAV-інфекцій найважливішим завданням стає не лише купірування симптомів, а й прискорення одужання, детоксикація організму та відновлення функцій печінки.
Застосування внутрішньовенної озонотерапії, зокрема введення озонованого фізрозчину та великої аутогемозонотерапії, дозволяє досягти значних клінічних результатів. Методи внутрішньовенної озонотерапії при хворобі Боткіна чинять спрямовану противірусну, гепатопротекторну, імуномодулювальну та антиоксидантну дію, сприяючи швидкому виходу з гострої фази захворювання та відновленню функцій печінки.
