Реактивний артрит з аутоімунною природою: діагностика, лікування

На відміну від ревматоїдного артриту, що має аутоімунну природу, реактивний артрит пов’язаний із запальною відповіддю на інфекцію та не спрямований проти власних тканин організму.

Однак, у поодиноких випадках, реактивний артрит пов’язаний з аутоімунними захворюваннями, такими як хвороба Бехтерева, системний червоний вовчак або ревматоїдний артрит. Це пов’язано з генетичною схильністю та порушенням імунної системи.

Причини реактивного артриту

Реактивний артрит розвивається у відповідь на інфекцію в іншій частині тіла, такій як кишківник, сечостатева або гортань. Зазвичай це інфекція, викликана бактеріями, такими як Хламідія трахоматис, Ярденелла, Сальмонелла, Шигелла, Клебсієлла та ін.

Однак не всі люди, заражені цими бактеріями, розвивають реактивний артрит, що вказує на те, що інші фактори підвищують ризик розвитку. Ці фактори включають генетичну схильність, порушення імунної системи, включаючи аутоімунні захворювання, а також деякі фактори довкілля, такі як куріння.

Точні механізми, що призводять до розвитку реактивного артриту, досі не повністю зрозумілі, проте вважається, що інфекція активує імунну систему, викликаючи імунну відповідь, яка призводить до запалення у суглобах та інших тканинах.

Симптоми реактивного артриту

Симптоми реактивного артриту розвиваються поступово і включають:

• Біль у суглобах – зазвичай виникає у колінних, кісточкових або стопних суглобах. Біль може бути гострим, різким або тупим, і може погіршуватися при русі.
• Набряк та почервоніння суглобів – суглоби можуть бути опухлими та гарячими на дотик.
• Спадкова схильність до артриту – родичі пацієнта можуть мати артрит чи інші ревматичні захворювання.
• Болючість у ділянці сечостатевої системи – може виявлятися у чоловіків як уретриту (запалення уретри), в жінок як цервіциту (запалення шийки матки) чи уретриту.
• Кон’юнктивіт – запалення слизової оболонки ока, яке може виявлятися у вигляді червоних очей або почуття піску в очах.
• Шкірні прояви – у вигляді червоних, лускатих плям на ступнях та долонях.

Деякі люди з реактивним артритом також можуть відчувати втому, лихоманку, втрату апетиту та втрату ваги. Симптоми реактивного артриту різні у різних людей та можуть змінюватися з часом. 

Діагностика реактивного артриту

Діагностика реактивного артриту включає збір медичної історії, фізичний огляд, лабораторні тести і освітні тести.

• Лікар поставить низку питань про симптоми та медичну історію, включаючи питання про наявність інфекції перед початком симптомів, наявність ревматичних захворювань у сім’ї, наявність раніше перенесених інфекцій тощо.
• Фізичний огляд включає перевірку суглобів на болючість, набряк та запалення, а також перевірку очей, шкіри та сечостатевої системи.
• Лабораторні тести, які використовуються для діагностики реактивного артриту, включають аналіз крові на наявність запалення та аналіз сечі на наявність інфекції сечостатевої системи, тести на наявність антитіл до інфекційних агентів, які можуть спричинити реактивний артрит, таким як Хламідія трахоматис.

Аналізи використовуються для визначення наявності ревматичних захворювань, таких як ревматоїдний артрит, які можуть імітувати симптоми реактивного артриту.

Лабораторні аналізи при реактивному артриті з аутоімунною природою

Реактивний артрит, як правило, пов’язаний з інфекцією, але в деяких випадках пов’язаний з порушенням імунної системи та має аутоімунну природу.

Лабораторні тести, які використовуються для діагностики реактивного артриту з аутоімунною природою, включають:

• Загальний аналіз крові – показники включають число лейкоцитів, еритроцитів, гемоглобіну та тромбоцитів, а також швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ). Ці показники можуть бути змінені при реактивному артриті з аутоімунною природою.
• Аналіз на наявність ревматичних факторів (RF) – це антитіла, які можуть бути при ревматоїдному артриті та деяких інших ревматичних захворюваннях. При реактивному артриті з аутоімунною природою RF зазвичай не виявляється.
• Аналіз на наявність антитіл до циклічного цитрулінованого пептиду (CCP) – це антитіла, які також зазвичай знаходяться при ревматоїдному артриті. При реактивному артриті з аутоімунною природою CРС також може бути підвищений.
• Аналіз на наявність антинуклеарних антитіл (АНА) – це антитіла, які можуть бути виявлені при різних аутоімунних захворюваннях, включаючи системний червоний вовчак і склеродермію. При реактивному артриті з аутоімунною природою ANA зазвичай не виявляється.
• Аналіз на наявність антитіл до специфічних антигенів, пов’язаних з інфекцією, яка може спричинити реактивний артрит, таким як Хламідія трахоматис або Ярош-Вільсон.

Лікар може призначити додаткові лабораторні дослідження залежно від конкретних симптомів та медичної історії пацієнта.

УЗД при реактивному артриті з аутоімунною природою

Ультразвукове дослідження (УЗД) суглобів корисне у діагностиці реактивного артриту з аутоімунною природою. УЗД допоможе виявити ознаки запалення, такі як набряк та підвищена кровоточивість, а також інші зміни, пов’язані з ураженням суглобів, такі як деструкція суглобових поверхонь та утворення кіст.

Для діагностики реактивного артриту проводиться УЗД суглобів: колінні, гомілковостопні, кульшові, плечові, ліктьові, зап’ясткові, міжфалангові суглоби.

УЗД допоможе виключити інші можливі причини запалення суглобів, такі як ревматоїдний артрит, юнацький ідіопатичний артрит та інші форми аутоімунних захворювань.

Озонотерапія при реактивному артриті з аутоімунною природою

Озонотерапія – це метод лікування, який ґрунтується на використанні озоно-кисневої суміші (O3) – різновиду кисню. У медицині озоно-киснева суміш використовується як антибактеріальний, протизапальний та імуномодулюючий засіб у лікуванні реактивного артриту з аутоімунною природою.

Реактивний артрит з аутоімунною природою є хронічним захворюванням, і вимагає комплексного лікування, що включає не тільки симптоматичну терапію болю і запалення, але і усунення основної причини – імунної реакції.

Лікування реактивного артриту з аутоімунною природою включає:

• застосування нестероїдних протизапальних препаратів
• застосування методів озонотерапії:
  • внутрішньовенна озонотерапія
  • вагінальні інсуфляції при ураженні хламідіозом та ін.
  • продування кишківника озоно-кисневою сумішшю
  • санація верхніх дихальних шляхів озоно-кисневою сумішшю
  • прийом озонованої олії
  • обколювання місць ураження озоно-кисневою сумішшю

Озонотерапія має позитивний ефект при рядах та інших захворюваннях опорно-рухового апарату, таких як остеохондроз та артроз.

Очищення печінки при реактивному артриті

Реактивний артрит – це хронічне захворювання, пов’язане з аутоімунними порушеннями, яке потребує комплексного та тривалого лікування.

Очищення печінки є додатковим методом лікування та може допомогти повністю усунути причини захворювання.

Печінка виконує безліч функцій в організмі, включаючи фільтрацію та розкладання токсинів, тому здорова печінка дуже важлива для підтримки загального здоров’я.

Очищення печінки призведе до значних змін у рівнях токсинів, що впливає лікування реактивного артриту.

Очищення лімфи при реактивному артриті

Реактивний артрит – це хронічне захворювання, яке пов’язане з аутоімунними порушеннями та потребує комплексного та тривалого лікування.

Лімфатична система є частиною імунної системи та відіграє важливу роль у боротьбі з інфекціями та захворюваннями.

Очищення лімфатичної системи допоможе усунути причини реактивного артриту,  позитивно впливає на лікування захворювання.

Лікування при реактивному артриті 

Лікування реактивного артриту з аутоімунною природою зазвичай включає медикаментозну терапію, фізіотерапію, озонотерапію, очищення організму та інші методи.

• Медикаментозна терапія включає застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). НПЗП допомагають зменшити запалення та болючість суглобів. Якщо нестероїдні протизапальні засоби не ефективні або недостатні, призначається терапія більш потужними протизапальними препаратами, такими як глюкокортикостероїди або імунодепресанти.
• Фізіотерапія призначається для покращення руху суглобів, зміцнення м’язів та зменшення хворобливості. Це включає вправи для суглобів, масаж та інші методи.
• Рекомендована зміна способу життя, такі як підтримання здорового режиму харчування, зменшення стресу, регулярна вправа та достатній сон. Ці методи допомагають покращити здоров’я та підтримувати імунну систему в хорошій формі.
• Програма детоксикації організму в умовах стаціонару або амбулаторного центру в медичному центрі “Альтернатива”: для підтримки функції печінки, жовчного міхура, нормалізації роботи шлунково-кишкового тракту, зниження ваги, проведення протипаразитатної терапії.

У будь-якому випадку лікування має бути індивідуальним, і його призначення та спостереження повинні проводитись лікарем медичного центру “Альтернатива”. Регулярні обстеження та консультації з лікарем допоможуть переконатися, що лікування є ефективним та безпечним.

Фізіотерапія при реактивному артриті з аутоімунною природою

Фізіотерапія – ефективне доповнення до медикаментозної терапії при реактивному артриті з аутоімунною природою.

Фізіотерапія допоможе відновити функцію суглобів, знизити больові відчуття, зміцнити м’язи та покращити загальний стан здоров’я.

Методи фізіотерапії при реактивному артриті:

• Вправи для суглобів. Вправи допоможуть відновити рухливість і знизити болючі відчуття в уражених суглобах.
• Масаж. Масаж допоможе розслабити напружені м’язи, знизити болючість та покращити кровообіг.
• Гідротерапія. Це метод, при якому використовуються теплові та холодові ванни, душі, компреси та інші методи допожуть зменшити хворобливість та запалення.
• Озонотерапія
• Очищення організму

Як і з будь-яким видом лікування, фізіотерапія повинна призначатися індивідуально та під наглядом фахівця. Добре проведена фізіотерапія може допомогти поліпшити якість життя людей, які страждають на реактивний артрит.

Лікування хламідіозу із застосуванням озонотерапії

Озонотерапія використовується як додаткова терапія при лікуванні хламідіозу, викликаного хламідіями. Однак її ефективність не доведена і вона не повинна використовуватися як основний метод лікування.

Хламідіоз зазвичай лікується антибіотиками. Однак, озонотерапія корисна як додатковий метод лікування, зменшить запалення, болючість і поліпшить кровообіг у ураженій ділянці.

Одним із способів використання озонотерапії при хламідіозі є місцеве введення озоно-кисневої суміші в уражену ділянку. Озоно-киснева суміш допоможе зменшити кількість бактерій в інфікованій зоні, знизити запалення та болючість.

Озонотерапія використовується для активації імунної системи, що допоможе боротися з інфекцією. 

Озонотерапія корисна при лікуванні хламідіозу. Найкраще використовувати озонотерапію як додатковий метод у поєднанні з антибіотиками та іншими методами терапії під керівництвом лікаря медичного центру “Альтернатива”.

Місця ураження при хламідіозі

Хламідіоз вражає різні органи та системи людського організму. Хламідіоз викликається бактерією Chlamydia trachomatis і передається статевим шляхом. Основним місцем ураження при хламідіозі є органи малого тазу та сечостатеві шляхи.

У жінок хламідіоз може викликати запалення шийки матки, маткових труб, яєчників та сечового міхура. При цьому можуть виникнути симптоми, такі як виділення з піхви, болючість внизу живота, біль під час статевого акту та підвищена температура тіла.

У чоловіків хламідіоз викликає запалення простати, сечостатевих шляхів, сечового міхура та яєчок. При виникають симптоми, такі як біль внизу живота, болючість і печіння при сечовипусканні, виділення з сечівника та збільшення розмірів яєчок.

Хламідіоз вражає очі та викликає кон’юнктивіт. У поодиноких випадках призводить до пневмонії, бронхіту, закрепів та інших проблем зі шлунково-кишковим трактом.

Важливо, що хламідіоз може протікати безсимптомно або з дуже легкими симптомами, тому рекомендується проходити регулярні обстеження у лікаря-гінеколога чи уролога та здавати аналізи на наявність інфекції.

Ураження шкіри при хламідіозі

Хламідіоз спричиняє різні ураження шкіри у інфікованих людей. Наприклад, при хламідійному кон’юнктивіті у людини може з’являтися віковий дерматит, при якому на шкірі століття спостерігаються почервоніння, набряк та свербіж.

Також хламідіоз викликає лімфогранулому (хвороба Коха-Weeks), коли на шкірі геніталій, заднього проходу, губ, глотки або рідко на інших ділянках шкіри виникають хворобливі вузли. Крім того, хламідії можуть викликати псевдомуциноз (хвороба Кольчикова), при якій на шкірі кінцівок з’являються бульбашки з рідким вмістом.

Деякі дослідження також пов’язують хламідіоз з розвитком дерматиту та екземи.

Якщо у вас є підозра на хламідіоз або ви виявили на шкірі будь-які зміни, пов’язані з цим захворюванням, вам слід негайно звернутися до лікаря для отримання консультації та призначення відповідного лікування.

Відгуки – лікування реактивного артриту