Реактивний артрит з аутоімунною природою: діагностика, лікування в Києві

Реактивний артрит – це форма артриту, яка розвивається у відповідь на інфекцію в іншій частині тіла, такій як кишківник або сечовий міхур.

На відміну від ревматоїдного артриту, що має аутоімунну природу, реактивний артрит пов’язаний із запальною відповіддю на інфекцію та не спрямований проти власних тканин організму.

Однак, у поодиноких випадках, реактивний артрит може бути пов’язаний з аутоімунними захворюваннями, такими як хвороба Бехтерева, системний червоний вовчак або ревматоїдний артрит. Це може бути пов’язане з генетичною схильністю та порушенням імунної системи.

Причини реактивного артриту

Реактивний артрит розвивається у відповідь на інфекцію в іншій частині тіла, такій як кишківник, сечостатева або гортань. Зазвичай це інфекція, викликана бактеріями, такими як Хламідія трахоматис, Ярденелла, Сальмонелла, Шигелла, Клебсієлла та ін.

Однак не всі люди, заражені цими бактеріями, розвивають реактивний артрит, що вказує на те, що інші фактори можуть підвищувати ризик розвитку. Ці фактори можуть включати генетичну схильність, порушення імунної системи, включаючи аутоімунні захворювання, а також деякі фактори довкілля, такі як куріння.

Точні механізми, що призводять до розвитку реактивного артриту, досі не повністю зрозумілі, проте вважається, що інфекція активує імунну систему, викликаючи імунну відповідь, яка може призвести до запалення у суглобах та інших тканинах.

Симптоми реактивного артриту

Симптоми реактивного артриту можуть розвиватися поступово і включають:

• Біль у суглобах – зазвичай виникає у колінних, кісточкових або стопних суглобах. Біль може бути гострим, різким або тупим, і може погіршуватися при русі.
• Набряк та почервоніння суглобів – суглоби можуть бути опухлими та гарячими на дотик.
• Спадкова схильність до артриту – родичі пацієнта можуть мати артрит чи інші ревматичні захворювання.
• Болючість у ділянці сечостатевої системи – може виявлятися у чоловіків як уретриту (запалення уретри), в жінок як цервіциту (запалення шийки матки) чи уретриту.
• Кон’юнктивіт – запалення слизової оболонки ока, яке може виявлятися у вигляді червоних очей або почуття піску в очах.
• Шкірні прояви – у вигляді червоних, лускатих плям на ступнях та долонях.

Деякі люди з реактивним артритом також можуть відчувати втому, лихоманку, втрату апетиту та втрату ваги. Симптоми реактивного артриту можуть бути різними у різних людей та можуть змінюватися з часом. 

Діагностика реактивного артриту

Діагностика реактивного артриту включає збір медичної історії, фізичний огляд, лабораторні тести і освітні тести.

Лікар може поставити низку питань про симптоми та медичну історію, включаючи питання про наявність інфекції перед початком симптомів, наявність ревматичних захворювань у сім’ї, наявність раніше перенесених інфекцій тощо.

Фізичний огляд може включати перевірку суглобів на болючість, набряк та запалення, а також перевірку очей, шкіри та сечостатевої системи.

Лабораторні тести, які можуть бути використані для діагностики реактивного артриту, включають аналіз крові на наявність запалення та аналіз сечі на наявність інфекції сечостатевої системи. Також можуть бути виконані тести на наявність антитіл до інфекційних агентів, які можуть спричинити реактивний артрит, таким як Хламідія трахоматис.

Освітні тести можуть бути використані для визначення наявності ревматичних захворювань, таких як ревматоїдний артрит, які можуть імітувати симптоми реактивного артриту.

Лабораторні аналізи при реактивному артриті з аутоімунною природою

Реактивний артрит, як правило, пов’язаний з інфекцією, але в деяких випадках може бути пов’язаний з порушенням імунної системи та мати аутоімунну природу.

Лабораторні тести, які можуть використовуватися для діагностики реактивного артриту з аутоімунною природою, включають:

• Загальний аналіз крові (ОАК) – показники включають число лейкоцитів, еритроцитів, гемоглобіну та тромбоцитів, а також швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ). Ці показники можуть бути змінені при реактивному артриті з аутоімунною природою.
• Аналіз на наявність ревматичних факторів (RF) – це антитіла, які можуть бути при ревматоїдному артриті та деяких інших ревматичних захворюваннях. При реактивному артриті з аутоімунною природою RF зазвичай не виявляється.
• Аналіз на наявність антитіл до циклічного цитрулінованого пептиду (CCP) – це антитіла, які також зазвичай знаходяться при ревматоїдному артриті. При реактивному артриті з аутоімунною природою CРС також може бути підвищений.
• Аналіз на наявність антинуклеарних антитіл (АНА) – це антитіла, які можуть бути виявлені при різних аутоімунних захворюваннях, включаючи системний червоний вовчак і склеродермію. При реактивному артриті з аутоімунною природою ANA зазвичай не виявляється.
• Аналіз на наявність антитіл до специфічних антигенів, пов’язаних з інфекцією, яка може спричинити реактивний артрит, таким як Хламідія трахоматис або Ярош-Вільсон.

Лікар може призначити додаткові лабораторні дослідження залежно від конкретних симптомів та медичної історії пацієнта.

УЗД при реактивному артриті з аутоімунною природою

Ультразвукове дослідження (УЗД) суглобів може бути корисним у діагностиці реактивного артриту з аутоімунною природою. УЗД може допомогти виявити ознаки запалення, такі як набряк та підвищена кровоточивість, а також інші зміни, пов’язані з ураженням суглобів, такі як деструкція суглобових поверхонь та утворення кіст.

Для діагностики реактивного артриту можуть бути проаналізовані наступні суглоби: колінні, гомілковостопні, кульшові, плечові, ліктьові, зап’ясткові, міжфалангові суглоби.

УЗД також може допомогти виключити інші можливі причини запалення суглобів, такі як ревматоїдний артрит, юнацький ідіопатичний артрит та інші форми аутоімунних захворювань.

Озонотерапія при реактивному артриті з аутоімунною природою

Озонотерапія – це метод лікування, який ґрунтується на використанні озону (O3) – різновиду кисню. У медицині озон використовується як антибактеріальний, протизапальний та імуномодулюючий засіб у лікуванні реактивного артриту з аутоімунною природою.

Реактивний артрит з аутоімунною природою є хронічним захворюванням, і вимагає комплексного лікування, що включає не тільки симптоматичну терапію болю і запалення, але і усунення основної причини – імунної реакції.

Лікування реактивного артриту з аутоімунною природою включає застосування нестероїдних протизапальних препаратів, застосування методів озонотерапії:

• Внутрішньовенна озонотерапія
• Вагінальні інсуфляції при ураженні хламідіозом та ін.
• Продування кишківника озоно-кисневою сумішшю
• Санація верхніх дихальних шляхів озоно-кисневою сумішшю
• Прийом озонованої олії
• Обколювання місць ураження озоно-кисневою сумішшю

Озонотерапія має позитивний ефект при рядах та інших захворюваннях опорно-рухового апарату, таких як остеохондроз та артроз.

Очищення печінки при реактивному артриті

Реактивний артрит – це хронічне захворювання, пов’язане з аутоімунними порушеннями, яке потребує комплексного та тривалого лікування.

Очищення печінки є додатковим методом лікування та може допомогти повністю усунути причини захворювання.

Печінка виконує безліч функцій в організмі, включаючи фільтрацію та розкладання токсинів, тому здорова печінка дуже важлива для підтримки загального здоров’я.

Очищення печінки може призвести до значних змін у рівнях токсинів, що впливає лікування реактивного артриту.

Очищення лімфи при реактивному артриті

Реактивний артрит – це хронічне захворювання, яке пов’язане з аутоімунними порушеннями та потребує комплексного та тривалого лікування.

Лімфатична система є частиною імунної системи та відіграє важливу роль у боротьбі з інфекціями та захворюваннями.

Очищення лімфатичної системи може допомогти усунути причини реактивного артриту або впливає на симптоми захворювання.

Лікування при реактивному артриті 

Лікування реактивного артриту з аутоімунною природою зазвичай включає медикаментозну терапію, фізіотерапію, озонотерапію, очищення організму та інші методи.

• Медикаментозна терапія включає застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). НПЗП допомагають зменшити запалення та болючість суглобів. Якщо нестероїдні протизапальні засоби не ефективні або недостатні, може бути призначена терапія більш потужними протизапальними препаратами, такими як глюкокортикостероїди або імунодепресанти.
• Фізіотерапія може бути призначена для покращення руху суглобів, зміцнення м’язів та зменшення хворобливості. Це може включати вправи для суглобів, масаж та інші методи.
• Також може бути рекомендована зміна способу життя, такі як підтримання здорового режиму харчування, зменшення стресу, регулярна вправа та достатній сон. Ці методи допомагають покращити здоров’я та підтримувати імунну систему в хорошій формі.
• Програма детоксикації організму в умовах стаціонару або амбулаторного центру в медичному центрі “Альтернатива”: для підтримки функції печінки, жовчного міхура, нормалізації роботи шлунково-кишкового тракту, зниження ваги, проведення протипаразитатної терапії.

У будь-якому випадку лікування має бути індивідуальним, і його призначення та спостереження повинні проводитись лікарем медичного центру “Альтернатива”. Регулярні обстеження та консультації з лікарем допоможуть переконатися, що лікування є ефективним та безпечним.

Фізіотерапія при реактивному артриті з аутоімунною природою

Фізіотерапія може бути ефективним доповненням до медикаментозної терапії при реактивному артриті з аутоімунною природою.

Вона може допомогти відновити функцію суглобів, знизити больові відчуття, зміцнити м’язи та покращити загальний стан здоров’я.

Деякі з методів фізіотерапії, які можуть бути корисними при реактивному артриті, включають:

• Вправи для суглобів. Вони можуть допомогти відновити рухливість і знизити болючі відчуття в уражених суглобах.
• Масаж. Масаж може допомогти розслабити напружені м’язи, знизити болючість та покращити кровообіг.
• Гідротерапія. Це метод, при якому використовуються теплові та холодові ванни, душі, компреси та інші методи, які можуть допомогти зменшити хворобливість та запалення.
• Озонотерапія
• Очищення організму

Як і з будь-яким видом лікування, фізіотерапія повинна призначатися індивідуально та під наглядом фахівця. Добре проведена фізіотерапія може допомогти поліпшити якість життя людей, які страждають на реактивний артрит.

Лікування хламідіозу із застосуванням озонотерапії

Озонотерапія може використовуватися як додаткова терапія при лікуванні хламідіозу, викликаного хламідіями. Однак її ефективність не доведена і вона не повинна використовуватися як основний метод лікування.

Хламідіоз зазвичай лікується антибіотиками. Однак, озонотерапія може бути корисною як додатковий метод лікування, оскільки вона може допомогти зменшити запалення, болючість і поліпшити кровообіг у ураженій ділянці.

Одним із способів використання озонотерапії при хламідіозі є місцеве введення озону в уражену ділянку. Це може бути виконано за допомогою ін’єкцій озону до зони інфекції. Озон може допомогти зменшити кількість бактерій в інфікованій зоні, знизити запалення та болючість.

Озонотерапія також може бути використана для активації імунної системи, що допоможе боротися з інфекцією. Однак, необхідно пам’ятати, що озонотерапія може мати побічні ефекти і повинна проводитись під наглядом кваліфікованого фахівця.

Озонотерапія може бути корисною при лікуванні хламідіозу. Найкраще використовувати озонотерапію як додатковий метод у поєднанні з антибіотиками та іншими методами терапії під керівництвом кваліфікованого фахівця.

Місця ураження при хламідіозі

Хламідіоз може вражати різні органи та системи людського організму. Він викликається бактерією Chlamydia trachomatis і передається статевим шляхом. Основним місцем ураження при хламідіозі є органи малого тазу та сечостатеві шляхи.

У жінок хламідіоз може викликати запалення шийки матки, маткових труб, яєчників та сечового міхура. При цьому можуть виникнути симптоми, такі як виділення з піхви, болючість внизу живота, біль під час статевого акту та підвищена температура тіла.

У чоловіків хламідіоз може викликати запалення простати, сечостатевих шляхів, сечового міхура та яєчок. При цьому можуть виникнути симптоми, такі як біль внизу живота, болючість і печіння при сечовипусканні, виділення з сечівника та збільшення розмірів яєчок.

Хламідіоз також може вражати очі та викликати кон’юнктивіт. У поодиноких випадках він може призводити до пневмонії, бронхіту, запоров та інших проблем зі шлунково-кишковим трактом.

Важливо, що хламідіоз може протікати безсимптомно або з дуже легкими симптомами, тому рекомендується проходити регулярні обстеження у лікаря-гінеколога чи уролога та здавати аналізи на наявність інфекції.

Ураження шкіри при хламідіозі

Хламідіоз може спричиняти різні ураження шкіри у інфікованих людей. Наприклад, при хламідійному кон’юнктивіті у людини може з’являтися віковий дерматит, при якому на шкірі століття спостерігаються почервоніння, набряк та свербіж.

Також хламідіоз може викликати лімфогранулому (хвороба Коха-Weeks), коли на шкірі геніталій, заднього проходу, губ, глотки або рідко на інших ділянках шкіри виникають хворобливі вузли. Крім того, хламідії можуть викликати псевдомуциноз (хвороба Кольчикова), при якій на шкірі кінцівок з’являються бульбашки з рідким вмістом.

Деякі дослідження також пов’язують хламідіоз з розвитком дерматиту та екземи.

Якщо у вас є підозра на хламідіоз або ви виявили на шкірі будь-які зміни, пов’язані з цим захворюванням, вам слід негайно звернутися до лікаря для отримання консультації та призначення відповідного лікування.

Відгуки – лікування реактивного артриту