Печінковий сисун – дигенетичні плоскі черв’яки, що паразитують у печінці та жовчовивідних шляхах теплокровних тварин і людини. У цієї паразитичної форми два господарі: основний та проміжний. Яйця відкладаються у тілі основного господаря. Вони отримують харчування та викликають згубний вплив на організм господаря.
Морфологія печінкового сисуна
Листоподібне тіло довжиною 20-30 мм і шириною 8-12 мм, над яким попереду тягнеться конічний виступ довжиною 4-5 мм. У задній третині тіла воно звужено. Шипики оснащують кутикулу, а в іншому вона гладка. Черевна присоска більша, ніж ротова, а статеві отвори розташовані між ними. На задньому кінці тіла знаходиться отвір видільної системи.
Травна система складається з м’язової глотки, стравоходу та двох кишкових стовбурів з бічними відгалуженнями. Задня кишка відсутня, а насінники розташовані сильно в середині тулуба. Насіння проводів з’єднуються біля основи сумки циррусу, спереду черевної присоски. Бічні поля зайняті жовтковиками, а жовткові протоки з’єднуються з жовтковим резервуаром, а поруч із ним розташовані оотип і заліза Меліса. У передній частині тіла знаходиться петлиста матка, а позаду і з боків розташовані гіллясті яєчники. Яйця великі, овальні (близько 0,13-0,15х0,07-0,09 мм), покриті кришталевою кришечкою, виділяються не зрілими і рясніють жовтковими клітинами.
Етіологія печінкового сисуна
Для кращого розуміння життєвого циклу печінкового сисуна, необхідно розглянути процес його появи та розвитку. Цей паразит потрапляє в прісні водойми з фікаліями і досягає в них свого першого господаря – равлика. Перебуваючи в равлику, паризит росте і розвивається, після чого залишає проміжного господаря. Після личинкового розвитку та втрати слизової оболонки, він потрапляє в організм риби у водоймищі (це лящі, плотва, сазани, краснопірки, ялина), де досягає стану дорослого паразита.
При вживанні цієї риби, яка не пройшла якісну термічну обробку (не просолена, погано просмажена і т.д.), паразит потрапляє в організм людини і людина стає постійним господарем. Так людина починається зараження. За допомогою крові, печінковий сисун пересувається по організму, де потрапляє в протоки жовчного міхура. Закріпившись, паразит досягає статевої зрілості. Приблизно через місяць після інвазії цим черв’яком починається його розмноження.
Симптоми печінкового сисуна
Ознаки інфекції печінкового сисуна можуть проявитися через 2-4 тижні після зараження. Іноді можуть з’являтися ознаки інтоксикації:
- Висока температура та лихоманка
- Головний біль
- Артралгія та міалгія
- Нудота та блювання
- Слабкість, порушення апетиту
- Діарея
- Катаральні явища
Для того, щоб унеможливити хронічну інфекцію, необхідно пройти діагностику на предмет паразитів. Без проведення такої перевірки паразит може залишатися в організмі людини до 20 років, при цьому явні прояви захворювання можуть бути відсутніми.
Ви повинні бути обережні, якщо у Вас є такі специфічні симптоми печінкового сисуна :
- Жовтяничність шкіри
- Болі в епігастральній ділянці, особливо праворуч
- Висипання та свербіж шкірних покривів
Якщо ці симптоми тривалий час ігноруватимуться, то наступні симптоми схожі з гастродуоденітом або панкреатитом.
Ускладнення печінкового сисуна
Недооцінювати важливість лікарського спостереження та неналежного лікування зараження печінковим сисуном, небезпечно для людини. Несвоєчасна або неправильна терапія, може призвести до смерті або страшним ускладненням:
- Холангіт гнійного характеру
- Жовчний перитоніт
- Гострий панкреатит
- Пухлини печінки
- Кіста підшлункової залози
Печінкові сисуни сімейства:
- Dicrocoeliidae – викликають дикроцеліоз
- Fasciolidae – викликають фасціоліз
- Opisthorchis – викликають опісторхоз
Профілактика печінкового сисуна
Основним джерелом зараження церквами є вода – тому, щоб забезпечити здоровий спосіб життя, необхідно пити тільки профільтровану воду, а також відмовлятися від вживання сирих овочів з гряд, що поливаються водою з несприятливих водойм. Крім того, для запобігання розповсюдженню церкарію слід дотримуватися планової дегельмінтизації сільськогосподарських тварин, а також змінювати пасовища і проводити боротьбу з молюсками. Не забувайте також про особисту профілактику, яка допомагає уникати хвороб, які викликають церкарії.
