Залізозв’язуюча здатність сироватки загальна

Втома без видимих причин, блідість, ламкість нігтів, випадіння волосся – ці симптоми часто списують на стрес або авітаміноз. Тим часом за ними нерідко стоїть порушення обміну заліза: його дефицит або, рідше, надлишок. Загальний аналіз крові при цьому може показувати нормальний гемоглобін – і людина продовжує жити з проблемою, не розуміючи її причини. Саме тут на допомогу приходить аналіз на загальну залізозв’язуючу здатність сироватки (ЗЗЗС) – дослідження, яке показує не просто рівень заліза в крові, а здатність організму його переносити та використовувати.

Що таке ЗЗЗС і навіщо її вимірювати

Залізо – один із найважливіших мікроелементів людського організму. Воно входить до складу гемоглобіну і забезпечує перенесення кисню від легень до тканин. В організмі дорослої людини міститься близько 4–5 грамів заліза: більша його частина пов’язана з гемоглобіном в еритроцитах, менша зберігається в тканинах у вигляді феритину та гемосидерину, і лише близько однієї десятої відсотка циркулює в плазмі крові – у зв’язаному з білком трансферином вигляді.

Трансферин – транспортний білок, який захоплює залізо в кишківнику і доставляє його до клітин, що потребують його, насамперед клітин кісткового мозку, де відбувається утворення еритроцитів. У нормі трансферин лише на третину насичений залізом. Решта дві третини – це резервна залізозв’язуюча ємність, готова за необхідності прийняти додаткову кількість заліза.

ЗЗЗС – це саме та максимальна ємність: скільки заліза здатна прийняти та утримати сироватка крові при повному насиченні трансферину. Щоб визначити цей показник, до зразка сироватки додають залізо до повного насичення резервного трансферину, після чого вимірюють підсумкову кількість зв’язаного заліза.

Навіщо це потрібно? Тому що рівень заліза в крові – нестабільна величина, яка легко змінюється: він коливається протягом доби, залежить від харчування, менструального циклу, стресу. ЗЗЗС, навпаки, відносно стабільна і відображає більш глибокий стан системи залізообміну. Саме тому аналіз на ЗЗЗС нерідко є більш інформативним, ніж просте вимірювання рівня сироваткового заліза.

Як інтерпретувати результат

Показник ЗЗЗС вимірюється в наномолях на літр (нмоль/л). Нормальні значення перебувають у діапазоні 44,8–80,6 нмоль/л.

Інтерпретація результату завжди проводиться в контексті інших показників – рівня сироваткового заліза, феритину, насичення трансферину. Ізольовано ЗЗЗС не дає повної картини. Саме тому аналіз призначається у складі комплексного обстеження, а не як самостійний тест.

• підвищення ЗЗЗС означає, що в крові є надлишок вільного трансферину – організм ніби «звільнив місце» для заліза, якого не вистачає. Це класична картина залізодефіциту: коли заліза мало, печінка синтезує більше трансферину, щоб захопити кожен його атом із кишківника. Підвищена ЗЗЗС у поєднанні зі зниженим феритином і низьким сироватковим залізом – надійний маркер залізодефіцитної анемії
• зниження ЗЗЗС говорить про зворотну ситуацію: трансферин перевантажений або його виробляється менше. Це характерно для хронічних захворювань, запалень, надлишку заліза в організмі, порушень функції печінки

Коли призначають аналіз на ЗЗЗС

Аналіз на залізозв’язуючу здатність сироватки призначається лікарями різних спеціальностей – залежно від клінічної ситуації.

• в гематології ЗЗЗС входить до обов’язкового діагностичного мінімуму при підозрі на анемію. Без нього неможливо достовірно розмежувати залізодефіцитну анемію та анемію хронічних захворювань – стани, які зовні схожі, але вимагають принципово різного підходу до лікування. Також аналіз призначається при діагностиці таласемії – спадкового порушення синтезу гемоглобіну
• в гастроентерології показання наступні: хронічні хвороби печінки (гепатит, цироз), порушення всмоктування поживних речовин у кишківнику, гемохроматоз – спадкове захворювання з надмірним накопиченням заліза в органах, хвороба Крона. При хронічних запальних захворюваннях кишківника порушується всмоктування заліза – навіть при нормальному харчуванні пацієнт відчуває його дефіцит
• в ревматології аналіз застосовується при ревматоїдному артриті та системному червоному вовчаку. Обидва захворювання супроводжуються хронічним запаленням, яке порушує обмін заліза і нерідко призводить до так званої анемії хронічних захворювань – стану, при якому залізо в організмі є, але не використовується нормально
• в нефрології ЗЗЗС може служити маркером гломерулонефриту – запального ураження ниркових клубочків. При цьому захворюванні трансферин втрачається з сечею, що знижує залізозв’язуючу ємність сироватки

Загальними показаннями до призначення аналізу, незалежно від спеціальності лікаря, є:

• симптоми, характерні для залізодефіциту – хронічна втома, блідість, задишка при мінімальному навантаженні, випадіння волосся, ламкість нігтів
• симптоми, характерні для надлишку заліза – болі в суглобах, слабкість, порушення ритму серця, потемніння шкіри
• контроль лікування залізодефіцитної анемії
• обстеження перед вагітністю та під час її перебігу
• планове обстеження при хронічних захворюваннях

Причини відхилення від норми

ЗЗЗС підвищується при:

• залізодефіцитній анемії – найчастіша причина
• гострому гепатиті – при запаленні печінки порушується метаболізм трансферину, його синтез тимчасово зростає
• третьому триместрі вагітності – потреба в залізі різко збільшується, організм посилює транспортні можливості
• прийомі естрогенів та комбінованих оральних контрацептивів – гормональний фон впливає на синтез трансферину

ЗЗЗС знижується при:

• хронічних запальних захворюваннях – запалення пригнічує синтез трансферину і порушує вивільнення заліза з депо
• гіперпротеїнемії – надлишок білка в крові змінює баланс транспортних білків
• гемохроматозі – при надмірному накопиченні заліза трансферин насичений і його резервна ємність мінімальна
• таласемії – порушення синтезу гемоглобіну супроводжується зміною залізообміну
• гломерулонефриті – втрата трансферину з сечею знижує загальну залізозв’язуючу ємність
• прийомі кортикотропіну, кортикостероїдів та тестостерону – ці речовини знижують синтез трансферину

Окремо варто згадати анемію хронічних захворювань. При цьому стані ЗЗЗС знижена або в нормі, сироваткове залізо знижене, але феритин – підвищений. Це принципово відрізняє її від залізодефіцитної анемії, де феритин знижений, а ЗЗЗС підвищена. Правильна інтерпретація цієї різниці визначає тактику лікування: при істинному дефіциті залізо потрібно заповнювати, при анемії хронічних захворювань – лікувати основну хворобу.

Зв’язок із паразитарними інфекціями та станом ШКТ

На окрему увагу заслуговує зв’язок показників залізообміну з паразитарними інфекціями та хронічними порушеннями роботи шлунково-кишкового тракту. Цей напрямок нерідко залишається поза увагою при стандартному обстеженні.

Низка паразитів – анкілостоми, волосоголовець, аскариди – безпосередньо викликають крововтрату в кишківнику або конкурують із господарем за залізо, що призводить до залізодефіцитної анемії з характерним підвищенням ЗЗЗС. Лямблії та інші кишкові паразити порушують всмоктування в тонкому кишківнику: навіть при достатньому надходженні заліза з їжею воно не засвоюється нормально.

Хронічні запальні процеси в кишківнику – дисбіоз, ентерит, запальні захворювання – порушують роботу ворсинок, відповідальних за всмоктування заліза. При цьому ЗЗЗС може змінюватися по-різному залежно від співвідношення дефіциту та запального компонента.

Саме тому при виявленні відхилень у показниках залізообміну важливо виключити паразитарне навантаження та оцінити стан ШКТ – у межах комплексного обстеження, а не лише гематологічного профілю.

Як підготуватися до аналізу

Підготовка проста, але впливає на достовірність результату. Аналіз здається натщесерце – останній прийом їжі не менше ніж за 8–12 годин до забору крові. За 30 хвилин до дослідження бажано уникати фізичного навантаження, стресу та куріння. Матеріал для дослідження – венозна кров. Метод дослідження – біохімічний. Термін виконання – 1 робочий день.

Важливо повідомити лікарю про всі препарати, які ви приймаєте – особливо препарати заліза, гормональні контрацептиви, кортикостероїди: вони впливають на результат і потребують врахування при інтерпретації.

Часті запитання

• Чим ЗЗЗС відрізняється від рівня сироваткового заліза? Рівень сироваткового заліза показує, скільки заліза зараз перебуває в крові – ця величина нестабільна і змінюється протягом дня. ЗЗЗС відображає транспортну ємність крові – те, скільки заліза вона здатна переносити. Два показники в поєднанні дають значно повнішу картину залізообміну, ніж кожен окремо.
• Чи потрібно здавати ЗЗЗС при нормальному гемоглобіні? Так, у низці випадків – потрібно. Дефіцит заліза буває латентним: гемоглобін ще в нормі, але запаси заліза вже виснажені. Це так званий передлатентний і латентний дефіцит заліза, який виявляється саме за зниженням феритину та підвищенням ЗЗЗС – до того як гемоглобін почне падати.
• Як часто потрібно здавати цей аналіз? При хронічних захворюваннях, що супроводжуються порушенням залізообміну — за рекомендацією лікаря, зазвичай раз на 3–6 місяців. При лікуванні залізодефіцитної анемії – через 4–8 тижнів після початку терапії для оцінки її ефективності.
• Чи може ЗЗЗС бути нормальною при анемії? Так. При анемії хронічних захворювань ЗЗЗС нерідко знижена або в нормі – попри зниження гемоглобіну. Саме в цьому і полягає діагностична цінність комплексного дослідження залізообміну: воно дозволяє розмежувати різні типи анемій.

Загальна залізозв’язуюча здатність сироватки – не ізольований показник, а частина комплексної картини залізообміну. Підвищена ЗЗЗС вказує на істинний дефіцит заліза, знижена – на хронічне запалення або надлишок заліза. Без розуміння цієї різниці лікування буде неточним.

За відхиленнями в показниках майже завжди стоїть конкретна причина: порушення всмоктування, паразитарне навантаження, хронічне захворювання кишківника або печінки. Саме тому аналіз на ЗЗЗС найбільш цінний у складі повного обстеження – коли мета не просто скоригувати цифри, а знайти та усунути їхнє джерело. Саме з цим і працює МЦ «Альтернатива».

Програми лікування при відхиленнях рівня Заліза (Fe)