Опис
Аутоантитіла до кардіоліпіну IgG – специфічне лабораторне дослідження, що дозволяє виявити антитіла класу IgG, спрямовані проти кардіоліпіну – ключового фосфоліпіду клітинних мембран. Антитіла класу IgG до кардіоліпіну є найбільш клінічно значущим маркером антифосфоліпідного синдрому (АФС): саме цей клас антитіл найтісніше пов’язаний із тромботичними ускладненнями та акушерською патологією. Саме тому аналіз на антикардіоліпін IgG – один із ключових лабораторних тестів при діагностиці АФС, тромбофілії та невиношування вагітності. При підозрі на аутоімунні порушення діагностика та лікування аутоімунних захворювань у МЦ «Альтернатива» проводяться комплексно.
Чим антикардіоліпін IgG відрізняється від IgM і чому він значущіший для діагностики АФС
Антикардіоліпінові антитіла виробляються двох класів – IgG та IgM. Обидва входять до діагностичних критеріїв антифосфоліпідного синдрому, однак мають принципові відмінності:
- IgG-антитіла – основний, найбільш діагностично значущий клас при АФС. Саме високий рівень IgG до кардіоліпіну найтісніше асоційований з артеріальними та венозними тромбозами, акушерськими ускладненнями, тромбоцитопенією. IgG-антитіла стабільні у часі й не дають транзиторних псевдопозитивних реакцій при інфекціях так часто, як IgM
- IgM-антитіла – також входять до діагностичних критеріїв АФС, але нерідко з’являються як транзиторна реакція на інфекції (ЦМВ, ВЕБ, сифіліс). Менш специфічні, ніж IgG
Саме тому при підозрі на АФС аналіз на IgG є пріоритетним, а його стійке підвищення – при дворазовому виявленні з інтервалом не менше 12 тижнів – є лабораторним критерієм встановлення діагнозу «антифосфоліпідний синдром».
Що таке антифосфоліпідний синдром і яка роль IgG-антитіл
Антифосфоліпідний синдром – аутоімунне захворювання, при якому імунна система виробляє антитіла проти фосфоліпідів і пов’язаних з ними білків (насамперед бета-2-глікопротеїну I). Ці антитіла порушують нормальну роботу системи згортання крові, підвищуючи ризик тромбозів.
Механізм патологічної дії IgG-антикардіоліпінових антитіл:
- зв’язуються з фосфоліпідами на поверхні тромбоцитів та ендотелію судин, активуючи їх
- порушують роботу природних антикоагулянтних систем (протеїн С, протеїн S, антитромбін)
- активують систему комплементу, посилюючи запалення в судинній стінці
- при вагітності порушують кровопостачання плаценти, провокуючи її інфаркти та плацентарну недостатність
Антифосфоліпідний синдром є однією з найзначущіших причин завмерлої вагітності та невиношування – особливо при повторюваних втратах вагітності без іншої очевидної причини.
Клінічні прояви антифосфоліпідного синдрому
АФС проявляється широким спектром порушень, в основі яких лежить тромботичний процес:
- венозні тромбози – тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок, тромбоемболія легеневої артерії
- артеріальні тромбози – інсульт, транзиторні ішемічні атаки, інфаркт міокарда у молодих пацієнтів без класичних факторів ризику
- акушерська патологія – повторні викидні, внутрішньоутробна загибель плода, тяжка прееклампсія, передчасні пологи через плацентарну недостатність
- тромбоцитопенія – зниження рівня тромбоцитів
- ліведо ретикулярис – мармуровий малюнок шкіри
- ураження клапанів серця – небактеріальний тромботичний ендокардит
- нефропатія – тромботична мікроангіопатія нирок
При порушеннях рівня тромбоцитів у поєднанні з тромботичними епізодами аналіз на антикардіоліпін IgG є обов’язковим елементом діагностики.
Показання до призначення аналізу на антикардіоліпін IgG
Аналіз призначається ревматологом, гематологом, гінекологом, неврологом або терапевтом.
Показання до аналізу на антикардіоліпін IgG в ревматології та імунології
- підозра на антифосфоліпідний синдром – первинний або вторинний
- системний червоний вовчак – АФС розвивається як вторинний синдром у 30-40% пацієнтів із СЧВ
- інші аутоімунні захворювання у поєднанні з тромботичними епізодами
- тромбоцитопенія нез’ясованого походження
Показання до аналізу на антикардіоліпін IgG в акушерстві та гінекології
- два і більше викидні на ранніх термінах вагітності
- одна і більше необгрунтована загибель морфологічно нормального плода після 10 тижнів
- тяжка прееклампсія або передчасні пологи до 34 тижнів через плацентарну недостатність
- безпліддя нез’ясованого походження
- підготовка до вагітності у жінок із обтяженим акушерським анамнезом
Показання до аналізу на антикардіоліпін IgG в неврології та кардіології
- інсульт або транзиторна ішемічна атака у молодих людей без класичних факторів ризику
- повторні тромбози артерій або вен
- тромбоз нетипової локалізації (мезентеріальні судини, ниркові вени)
- ліведо ретикулярис у поєднанні з тромботичними епізодами
При захворюваннях імунної системи з тромботичними проявами аналіз на антикардіоліпін IgG є обов’язковим діагностичним тестом.
Інтерпретація результатів аналізу на антикардіоліпін IgG
Рівень антикардіоліпінових антитіл класу IgG вимірюється в одиницях IgG-фосфоліпід (ГПЛ, GPL) на мілілітр:
- менше 12 ГПЛ/мл – негативний результат; антикардіоліпінові антитіла класу IgG не виявлені в клінічно значущих кількостях
- 12-40 ГПЛ/мл – помірно позитивний результат; вимагає обов’язкового повторного дослідження через 12 тижнів для підтвердження стійкого підвищення
- більше 40 ГПЛ/мл – високопозитивний результат; значно підвищений ризик тромботичних та акушерських ускладнень АФС
Важливі принципи інтерпретації:
- для діагностики АФС необхідне стійке підвищення – підтверджене при повторному аналізі через 12 тижнів
- високий рівень IgG (більше 40 ГПЛ/мл) несе значно вищий тромботичний ризик, ніж помірне підвищення
- за наявності клінічних критеріїв АФС (тромбози або акушерська патологія) навіть помірне стійке підвищення IgG має діагностичне значення
- IgG-антитіла більш специфічні для АФС, ніж IgM – псевдопозитивні результати зустрічаються рідше
Часті запитання про аналіз на аутоантитіла до кардіоліпіну IgG
- Чому антикардіоліпін IgG важливіший при діагностиці АФС, ніж IgM? Антитіла класу IgG найтісніше асоційовані з тромботичними ускладненнями та акушерською патологією. Вони стабільніші у часі й рідше дають транзиторні псевдопозитивні результати при інфекціях, ніж IgM. Саме стійко підвищений IgG є найзначущим лабораторним предиктором тромботичних ускладнень при АФС.
- Чи можна встановити діагноз АФС за одним аналізом на антикардіоліпін IgG? Ні – для діагностики АФС необхідне поєднання клінічних критеріїв (тромбоз або акушерська патологія) та стійкого підвищення антифосфоліпідних антитіл, підтвердженого при двох аналізах з інтервалом не менше 12 тижнів. Єдиний позитивний результат недостатній для встановлення діагнозу.
- Чи потрібно здавати обидва аналізи – IgG та IgM – одночасно? Спільне визначення IgG та IgM підвищує діагностичну чутливість, оскільки у частини пацієнтів із АФС підвищений тільки один клас антитіл. При первинному обстеженні рекомендується визначати обидва класи – IgG та IgM.
- Як впливає високий рівень антикардіоліпіну IgG на ведення вагітності? При підтвердженому АФС із високим рівнем IgG вагітність ведеться як високого ризику: як правило, призначаються низькомолекулярні гепарини та/або аспірин для профілактики тромботичних ускладнень і покращення плацентарного кровотоку. Питання про терапію вирішується акушером-гінекологом спільно з гематологом або ревматологом.
Аутоантитіла до кардіоліпіну класу IgG – найбільш клінічно значущий маркер антифосфоліпідного синдрому, безпосередньо пов’язаний із ризиком тромбозів та акушерських ускладнень. Своєчасне виявлення стійко підвищеного рівня IgG-антикардіоліпінових антитіл дозволяє діагностувати АФС до розвитку тяжких ускладнень і вчасно розпочати адекватну профілактичну терапію. У МЦ «Альтернатива» при підтверджених аутоімунних порушеннях застосовується комплексна програма підтримки імунної системи та покращення реологічних властивостей крові: детоксикація, озонотерапія та очищення організму спрямовані на зниження запального фону та покращення кровотоку.
Підготовка до обстеження: спеціальної підготовки не потрібно. Рекомендується здавати кров уранці натщесерце або не менше ніж через 3 години після останнього прийому їжі.
Матеріал для дослідження: венозна кров
Метод дослідження: імуноферментний аналіз (ІФА)
Термін готовності: 2 робочих дні
