Опис
ПЛР на ДНК HBV (вірус гепатиту B) – це високочутливе молекулярно-генетичне дослідження, що дозволяє безпосередньо виявити генетичний матеріал вірусу гепатиту B у зразку крові. Метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) застосовується для діагностики інфекції, визначення вірусного навантаження та оцінки активності вірусного процесу.
Кількісне дослідження дозволяє встановити не лише наявність ДНК вірусу, а й визначити її концентрацію в крові. Цей показник має значення для оцінки активності інфекції, спостереження за перебігом хронічного гепатиту B і контролю ефективності противірусної терапії. Ультрачутлива ПЛР Real-Time здатна виявляти дуже низькі концентрації вірусної ДНК, що особливо важливо при мінімальному вірусному навантаженні.
Аналіз може призначатися при підозрі на гепатит B, наявності позитивних серологічних маркерів HBV, для уточнення активності інфекції, динамічного спостереження за пацієнтом та оцінки відповіді на лікування. Результат дослідження оцінюється лікарем комплексно з урахуванням клінічних даних, біохімічних показників функції печінки та інших маркерів вірусного гепатиту B.
Вірус гепатиту В (HBV), ДНК – ультрачутливий метод ПЛР Real-Time, кількісне визначення (від 5 МО/мл)
ПЛР на ДНК HBV – пряме виявлення та кількісне визначення генетичного матеріалу вірусу гепатиту В у плазмі крові. Це найчутливіший і найінформативніший метод серед усіх маркерів гепатиту В. Якщо HBsAg, anti-HBs і anti-HBc є серологічними показниками (визначають білки або антитіла), то ПЛР працює з самою ДНК вірусу – напряму, без посередників.
Ультрачутливий варіант із нижньою межею визначення від 5 МО/мл дозволяє виявляти вірус при мізерно малих концентраціях – у тому числі при прихованому гепатиті В (occult HBV), коли всі серологічні маркери, включаючи HBsAg, негативні. Це принципово вищий рівень чутливості, ніж у стандартних ПЛР-тестів із межею 20-50 МО/мл.
Що таке вірусне навантаження HBV і навіщо його вимірювати
Вірусне навантаження – концентрація вірусних частинок у плазмі крові. Для HBV воно вимірюється в МО/мл (міжнародних одиницях на мілілітр) або копіях/мл (1 МО/мл ≈ 5-6 копій/мл). Цей показник відображає, наскільки активно вірус розмножується в клітинах печінки просто зараз.
Рівень вірусного навантаження має пряме клінічне значення: висока ДНК HBV пов’язана з швидшим прогресуванням фіброзу печінки, вищим ризиком цирозу та гепатоцелюлярної карциноми. Саме тому вірусне навантаження є ключовим критерієм при вирішенні питання про початок противірусної терапії.
Фази хронічного гепатиту В та відповідне вірусне навантаження
Хронічна HBV-інфекція проходить через кілька фаз, кожна з яких має характерний рівень ДНК HBV:
- Імунотолерантна фаза – дуже високе вірусне навантаження (часто більше 1 000 000 МО/мл), нормальний АЛТ, мінімальне запалення печінки. Імунна система «терпить» вірус. Типова для молодих пацієнтів, заражених перинатально. Лікування зазвичай не починають.
- Імуноактивна фаза (імунний кліренс) – помірне або високе вірусне навантаження (більше 20 000 МО/мл), підвищений АЛТ, активне запалення та фіброз. Це найнебезпечніша фаза – ризик прогресування максимальний. Противірусна терапія, як правило, показана.
- Неактивне носійство – низьке вірусне навантаження (менше 2000 МО/мл), нормальний АЛТ, мінімальне запалення. Прогноз сприятливий, лікування зазвичай не потрібне, але необхідний регулярний моніторинг.
- HBeAg-негативний хронічний гепатит В – вірусне навантаження, що коливається (2000-20 000 МО/мл і вище в періоди загострень), періодично підвищений АЛТ. Потребує лікування.
- Фаза імунного виходу (HBsAg-негативна) – ДНК HBV не визначається або дуже низька, HBsAg зник. Функціональне вилікування.
Показання до визначення ДНК HBV
- оцінка активності хронічного гепатиту В перед рішенням про початок противірусної терапії – основне показання. Порогові значення (2000 МО/мл для HBeAg-негативних, 20 000 МО/мл для HBeAg-позитивних пацієнтів) входять до критеріїв початку терапії за міжнародними рекомендаціями EASL та AASLD
- моніторинг противірусної терапії – при лікуванні нуклеозидними аналогами (тенофовір, ентекавір) ДНК HBV повинна знижуватися до невизначуваного рівня. Відсутність зниження або наростання вірусного навантаження на тлі терапії – ознака первинної неефективності або розвитку резистентності
- діагностика прихованого гепатиту В (occult HBV) – при негативному HBsAg і позитивному anti-HBc. Тільки ультрачутливий метод (від 5 МО/мл) надійно виявляє приховану інфекцію
- скринінг перед імуносупресивною терапією – у осіб із позитивним anti-HBc. Реактивація прихованого гепатиту В при імуносупресії може бути фатальною
- оцінка заразності пацієнта – визначення ризику передачі вірусу статевим партнерам, при медичних маніпуляціях, від матері до дитини
- контроль після завершення терапії – стійкість вірусологічної відповіді оцінюється через 6 і 12 місяців після закінчення лікування
- диференціація неактивного носійства від активного гепатиту при нормальному АЛТ – єдиний надійний спосіб розмежувати ці стани
Клінічне значення рівнів вірусного навантаження HBV
| Рівень ДНК HBV | Клінічне значення |
|---|---|
| менше 5 МО/мл | Не виявлена при даній межі чутливості |
| 5 – 2 000 МО/мл | Дуже низьке. Неактивне носійство або прихований гепатит В |
| 2 000 – 20 000 МО/мл | Помірне. Потребує оцінки АЛТ та стану печінки (фібросканування) |
| 20 000 – 1 000 000 МО/мл | Високе. Як правило, показана противірусна терапія |
| більше 1 000 000 МО/мл | Дуже високе. Імунотолерантна фаза або активний гепатит при HBeAg+ |
Чому важливий саме ультрачутливий метод (від 5 МО/мл)
Стандартні ПЛР-тести визначають ДНК HBV починаючи з 20-50 МО/мл. Цього достатньо для більшості клінічних завдань, але недостатньо у двох критичних ситуаціях.
Перша – діагностика прихованого гепатиту В. При occult HBV концентрація вірусу в плазмі крові нерідко становить 5-20 МО/мл. Стандартний тест дасть хибнонегативний результат «не виявлено», хоча вірус присутній. Тільки ультрачутливий метод його виявить – і дозволить вжити заходів до реактивації при імуносупресії.
Друга – контроль противірусної терапії. Метою лікування нуклеозидними аналогами є зниження ДНК HBV до невизначуваного рівня. При стандартній межі 50 МО/мл вірус може бути присутнім у діапазоні 5-49 МО/мл – і це не буде виявлено. Залишкова вірусна реплікація на такому рівні поступово відбирає мутантні штами, стійкі до препарату (резистентність). Ультрачутливий метод дозволяє виявити неповну вірусологічну відповідь на ранній стадії, коли ще можна скоригувати терапію.
Як правильно підготуватися до аналізу
- спеціальної підготовки не потрібно
- рекомендується здавати натщесерце – висока ліпемія теоретично може впливати на якість екстракції ДНК
- при моніторингу терапії – здавати в одній лабораторії одним методом для забезпечення зіставності результатів у динаміці
- повідомити лікаря про прийом противірусних препаратів
Часті запитання про ДНК HBV ПЛР
- Якщо ДНК HBV не визначається – це означає, що вірус зник? Ні. Невизначуваний рівень означає, що концентрація вірусу нижче межі методу, але не гарантує повного зникнення. Вірус зберігається в гепатоцитах у вигляді cccDNA. Саме тому більшості пацієнтів із хронічним гепатитом В не можна самостійно припиняти терапію – ризик реактивації зберігається.
- Чим ДНК HBV відрізняється від HBsAg? ДНК HBV відображає поточну реплікативну активність вірусу в крові – наскільки активно він розмножується просто зараз. HBsAg опосередковано відображає розмір вірусного резервуару в печінці (cccDNA). Обидва показники є взаємодоповнюючими і при моніторингу терапії використовуються разом.
- Як часто потрібно контролювати ДНК HBV на терапії? При лікуванні нуклеозидними аналогами – кожні 3 місяці в перший рік, потім кожні 6 місяців при стійкій вірусологічній відповіді. При лікуванні пегінтерфероном – кожні 12 тижнів під час терапії.
- Чи потрібно визначати ДНК HBV при неактивному носійстві? Так. Неактивне носійство потребує періодичного контролю (раз на 6-12 місяців), оскільки можлива спонтанна реактивація з переходом в активний гепатит. Саме ДНК HBV дозволяє своєчасно виявити цей перехід.
Матеріал для дослідження: плазма крові з вени
Метод дослідження: ПЛР Real-Time, кількісне визначення
Нижня межа визначення: 5 МО/мл
Термін готовності: 5 робочих днів
Діагностика та лікування гепатиту B
