Лабораторні аналізи відіграють важливу роль при діагностиці та управлінні неврологічними захворюваннями. Аналізи допоможуть виявити наявність або відсутність певних станів, оцінити ступінь ушкодження нервової системи та контролювати ефективність лікування.
Аналізи при неврологічних захворюваннях
- Загальний аналіз крові проводиться для оцінки загального стану здоров’я пацієнта та виявлення запальних процесів.
- Біохімічний аналіз крові проводиться для оцінки функції нирок та печінки, а також рівнів глюкози та електролітів.
- Ліквор (цереброспінальна рідина). Лікворний пункційний аналіз використовується для діагностики різних неврологічних захворювань, таких як менінгіт, енцефаліт та демієлінізуючі захворювання (наприклад, множинний склероз).
- Аналіз сечі. Аналізи сечі використовуються для оцінки функції нирок та виявлення аномалій, які впливають на нервову систему.
- Серологічні тести. Антитіла до інфекцій, таких як вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) та вірус простого герпесу важливий при оцінці неврологічних симптомів.
- Токсикологічний аналіз. При підозрі на отруєння чи вплив токсинів на нервову систему проводяться аналізи виявлення токсичних речовин у крові чи сечі.
- Генетичні тести. Генетичні аналізи використовуватися виявлення спадкових неврологічних захворювань чи схильності до них.
- Молекулярно-генетичні аналізи. У разі спадкових неврологічних захворювань або підозр на генетичну схильність до них молекулярно-генетичні аналізи допоможуть визначить конкретні мутації або генетичні фактори, пов’язаних із захворюванням.
- Аналіз ліквору (цереброспінальної рідини). Крім основних компонентів ліквору, таких як білок, глюкоза та клітини, проводяться спеціалізовані аналізи, включаючи оцінку індексу дисоціації білка та білковий склад ліквору. Дані допоможуть у діагностиці інфекційних, запальних та дегенеративних захворювань центральної нервової системи.
- Аналіз на антитіла до нейроелементів спрямований на виявлення антитіл, спрямованих проти різних компонентів нервової системи, таких як мієлін, рецептори та нейротрансмітери. Це корисно при діагностиці аутоімунних неврологічних захворювань, наприклад, міастенія гравіс, васкулітів та демієлінізуючих захворювань.
- Аналіз на біомаркери: аналіз крові та ліквору на пошук біомаркерів, пов’язаних з певними неврологічними захворюваннями, такими як білки Альцгеймера (Амілоїд бета та Тау) або білок S-100 при черепно-мозковій травмі та пухлинах головного мозку.
- Молекулярні аналізи для діагностики інфекцій. У разі підозри на інфекційне захворювання, таке як нейросифіліс, проводяться молекулярні тести (наприклад, полімеразна ланцюгова реакція, ПЛР) для виявлення збудника.
- Інші спеціалізовані аналізи. Залежно від клінічних ознак та медичної історії пацієнта лікар може призначити додаткові спеціалізовані аналізи, такі як аналізи на аутоімунні антитіла або специфічні маркери для конкретних неврологічних захворювань.
- Електрофізіологічні дослідження:
- Електроміографія (ЕМГ) проводиться для оцінки електричної активності м’язів та виявлення нейром’язових порушень.
- Евоковані потенціали (ЕП) дозволяють вивчати швидкість і інтенсивність передачі сигналів у нервовій системі і використовуються при діагностиці множинного склерозу та інших демієлінізуючих захворювань.
