Анафілактичний шок, анафілаксія: діагностика, профілактика, лікування, відновлення організму, харчування

Різке падіння артеріального тиску — стрімке зниження тиску аж до колапсу протягом кількох хвилин після контакту з алергеном; супроводжується блідістю, холодним потом, слабким ниткоподібним пульсом і порушенням свідомості

Утруднення дихання і бронхоспазм — гострий набряк гортані та бронхоспазм викликають хрипке дихання, відчуття задухи і неможливість зробити повноцінний вдих; без екстреної допомоги стан швидко прогресує

Шкірні прояви — генералізована кропив’янка, почервоніння, свербіж і набряк шкіри — нерідко перші симптоми насувної анафілаксії; набряк Квінке в ділянці обличчя, губ, язика і шиї потребує негайного лікарського втручання

Шлунково-кишкові симптоми — нудота, блювання, переймоподібні болі в животі, діарея виникають внаслідок масивного викиду гістаміну та залучення кишечника до системної алергічної реакції

Неврологічні симптоми — запаморочення, шум у вухах, потемніння в очах, втрата свідомості; можливі судоми внаслідок гострої гіпоксії мозку на тлі падіння тиску і порушення кровопостачання

Серцево-судинні симптоми — тахікардія, аритмія, біль у грудній клітці; при тяжкій анафілаксії можлива гостра серцева недостатність внаслідок масивної вазодилатації і дефіциту венозного повернення

Порушення детоксикаційної функції печінки — механізм запуску алергії: зниження інактивації гістаміну печінкою веде до його накопичення в крові і підвищує ризик тяжких системних реакцій при повторному контакті з алергеном

Дисбактеріоз і синдром підвищеної проникності кишечника — алергія і шлунок: порушення кишкового бар’єра відкриває шлях харчовим антигенам у кровотік, підтримує хронічну сенсибілізацію і знижує поріг анафілактичної реакції

Харчові алергени — арахіс, горіхи, морепродукти, риба, молоко, яйця і пшениця — найчастіші тригери харчової анафілаксії; реакція може виникнути навіть при слідових кількостях алергену у високосенсибілізованих пацієнтів

Паразитарне навантаження і гельмінти — хронічна сенсибілізація імунної системи антигенами паразитів знижує поріг анафілактичної реактивності і підвищує ризик тяжких реакцій

Лікарські алергени — антибіотики (насамперед пеніцилінового ряду), НПЗЗ, місцеві анестетики, рентгеноконтрастні речовини — провідні тригери лікарської анафілаксії; причини зростання захворюваності на алергію включають безконтрольне приймання медикаментів

Отрута комах — укуси перетинчастокрилих (бджоли, оси, шершні) викликають інсектну анафілаксію у сенсибілізованих пацієнтів; тяжкість реакції наростає при повторних укусах і на тлі зниженого імунного порогу

Хронічне запалення і зниження імунного порогу — типи алергічних реакцій: накопичення токсичного навантаження, екологічні фактори і хронічне запалення знижують поріг, при якому контакт з алергеном запускає системну анафілактичну реакцію

Латексна алергія та перехресні реакції — класифікація алергічних реакцій: алергія на латекс з перехресною реактивністю до авокадо, банана, ківі; пилково-харчовий синдром як фактор, що знижує поріг системної реакції

Ідіопатична анафілаксія — анафілактичні реакції без встановленого зовнішнього тригера; як правило, пов’язані з глибокими системними порушеннями імунної регуляції, що потребують комплексної діагностики і лікування

Консультація алерголога — оцінка характеру перенесеної реакції, виявлення тригерного алергену, збір анамнезу і розробка індивідуального плану захисту і лікування для зниження ризику повторної анафілаксії

Лабораторні аналізи на алергени — специфічні IgE до харчових, інсектних, лікарських і контактних алергенів; панельна діагностика для виявлення перехресної сенсибілізації

Загальноклінічні аналізи — загальний аналіз крові та сечі при алергічних захворюваннях: еозинофілія, рівень базофілів і маркери запалення як показники ступеня імунної гіперреактивності

Біохімічні дослідження при алергії — рівень триптази, гістаміну, функція печінки і нутрієнтний статус як системні фактори, що визначають тяжкість і повторюваність анафілактичних реакцій

УЗД при алергічних захворюваннях — оцінка стану печінки, жовчного міхура та органів черевної порожнини як джерел порушення детоксикації гістаміну і підтримання хронічної сенсибілізації

Алергопанелі — виявлення сенсибілізації до пилкових алергенів і перехресно-реактивних продуктів як факторів, що підвищують ризик анафілаксії в період цвітіння

Скринінг алергенів на Комплексі Медичному Експертному — виявлення харчової непереносимості, паразитарного навантаження, токсинів і дефіциту нутрієнтів як системних факторів хронічної гіперреактивності при рецидивуючій анафілаксії

Молекулярна діагностика ImmunoCAP ISAC — найточніший метод встановлення первинного алергену і перехресних реакцій у пацієнтів із тяжкою і рецидивуючою анафілаксією

Діагностика алергенів — комплексне алергологічне обстеження з виявленням усіх причинно-значущих факторів анафілаксії в одному центрі

Негайно викликати швидку допомогу — при перших ознаках анафілаксії (утруднення дихання, різке падіння тиску, втрата свідомості) негайно телефонувати 103; повідомити диспетчера про підозру на анафілактичний шок для виїзду реанімаційної бригади

Припинити контакт з алергеном — видалити жало комахи, припинити введення ліків або вживання їжі; за можливості накласти джгут вище місця укусу або ін’єкції для сповільнення всмоктування алергену

Ввести адреналін (епінефрин) — за наявності призначеного лікарем автоін’єктора (ЕпіПен) негайно ввести в зовнішню поверхню стегна; пацієнтам із відомою анафілаксією автоін’єктор повинен бути при собі постійно

Правильне положення тіла — покласти постраждалого на спину, підняти ноги для покращення венозного повернення; при блюванні або втраті свідомості — повернути на бік; не давати пити і не піднімати у вертикальне положення

Контроль дихання до приїзду допомоги — стежити за прохідністю дихальних шляхів; при зупинці дихання — почати серцево-легеневу реанімацію; не залишати постраждалого одного до прибуття медичної бригади

Двофазна анафілаксія — симптоми можуть повернутися через 4–12 годин після удаваного покращення; навіть при відновленні стану госпіталізація і спостереження в стаціонарі обов’язкові не менше 24 годин