Гіпопаратиреоз – це захворювання, яке характеризується недостатнім рівнем гормону паратиреоїдної залози (PTH) у крові. PTH відіграє важливу роль у регулюванні рівня кальцію в крові. При гіпопаратиреозі рівень кальцію у крові знижується, а рівень фосфору підвищується.
Симптоми гіпопаратиреозу
Симптоми гіпопаратиреозу можуть включати м’язові судоми, оніміння в кінцівках, коли кальцій у крові дуже низький, а також біль у кістках і каміння в нирках. У пацієнтів із гіпопаратиреозом також може бути підвищений ризик розвитку остеопорозу та кісткових переломів.
Гіпопаратиреоз може бути вродженим або набутим захворюванням, яке виникає в результаті видалення або пошкодження паратиреоїдних залоз під час операції щитовидної залози, а також через автоімунне ураження паратиреоїдних залоз або гіпомагніємії (недостатності магнію в крові).
Причини гіпопаратиреозу
Гіперпаратиреоз може бути спричинений різними причинами. Найбільш поширеною причиною є первинний гіперпаратиреоз, який зазвичай пов’язаний з пухлиною або гіперплазією паратиреоїдних залоз. У таких випадках надмірне виділення ПТГ призводить до підвищеного рівня кальцію у крові.
Інший тип гіперпаратиреозу – вторинний гіперпаратиреоз – виникає, коли рівень кальцію в крові знижений, що призводить до підвищення рівня ПТГ. Це може статися при хронічній нирковій недостатності або при нестачі вітаміну D.
Також існує третій тип гіперпаратиреозу – терціарний, який пов’язаний із тривалим вторинним гіперпаратиреозом. І тут паратиреоїдні залози продовжують виробляти надлишок ПТГ, навіть якщо рівень кальцію у крові нормалізується.
Деякі інші причини гіперпаратиреозу можуть включати пухлини інших залоз, які виробляють ПТГ, генетичні порушення та деякі ліки.
Діагностика гіперпаратиреозу
Діагностика гіперпаратиреозу починається із загального огляду та оцінки симптомів та ознак захворювання. Для підтвердження діагнозу необхідно провести низку аналізів та досліджень, які включають:
- Кров на рівень кальцію. Цей тест показує, чи надлишок кальцію в крові, що може вказувати на гіперпаратиреоз.
- Кров рівень ПТГ. Цей тест показує, чи є надлишок ПТГ у крові.
- Кров на рівень вітаміну D. Нестача вітаміну D може призвести до розвитку вторинного гіперпаратиреозу.
- Кісткова денситометрія. Це дослідження допомагає оцінити щільність кісткової тканини та виявити остеопороз.
- Ультразвукове дослідження щитовидної залози. Це дослідження допомагає виявити збільшення щитовидної залози, яке може бути пов’язане із гіперпаратиреозом.
- Магнітно-резонансна томографія чи комп’ютерна томографія. Ці дослідження можуть бути використані для виявлення пухлини в паратиреоїдних залозах.
Якщо діагностується гіперпаратиреоз, подальші аналізи можуть містити оцінку функції нирок та визначення рівня фосфату в крові. Крім того, лікар може призначити додаткові дослідження, щоб з’ясувати причину захворювання та визначити лікування.
Лікування гіперпаратиреозу
Лікування гіперпаратиреозу залежить від його форми та причин. У разі первинного гіперпаратиреозу, викликаного пухлинним процесом у паратиреоїдних залозах, часто рекомендується хірургічне видалення однієї або кількох залоз.
При вторинному гіперпаратиреозі необхідно лікувати основне захворювання, яке спричинило його розвиток. Якщо причина захворювання – дефіцит вітаміну D, то призначають препарати вітаміну D. У разі, коли гіперпаратиреоз викликаний остеопорозом, можуть бути призначені ліки, що покращують густину кісткової тканини.
Також можуть бути призначені ліки, які знижують рівень кальцію в крові, такі як кальцій-хелатуючі препарати або біфосфонати. Однак, у разі вираженого гіперкальціємії та ознак ураження нирок, може знадобитися госпіталізація та інтенсивне лікування.
При гіперпаратиреозі також важливо стежити за рівнем кальцію та інших мінералів у крові та нарощувати фізичну активність. У деяких випадках може знадобитися постійне спостереження у лікаря та регулярні обстеження, щоб контролювати рівень гормонів у крові та оцінювати ефективність лікування.
