Аутоімунні захворювання можуть бути пов’язані із захворюваннями щитоподібно їзалози.
Щитоподібна залоза є важливою частиною ендокринної системи, та її функціонування може бути порушене за наявності аутоімунних захворювань.
- Одне з найпоширеніших аутоімунних захворювань, пов’язаних із щитоподібною залозою, це хронічний тиреоїдит, також відомий як хвороба Хашимото. Захворювання характеризується запаленням щитоподібної залози, що може призвести до її зменшення у розмірах та порушення її функцій. Хвороба Хашимото є результатом аутоімунного процесу, при якому імунна система атакує клітини щитоподібної залози та порушує її нормальне функціонування.
- Також є аутоімунний процес, який призводить до розвитку іншого захворювання щитоподібної залози – Хвороби Грейвса. У цьому випадку імунна система атакує щитоподібну залозу, викликаючи підвищення її активності та виробництво більшої кількості гормонів щитоподібної залози, що призводить до розвитку гіпертиреозу.
Обидва ці захворювання можуть викликати різні симптоми, такі як втома, зміни ваги, проблеми із травленням, зміни настрою та інші.
Лікування аутоімунних захворювань, пов’язаних із захворюваннями щитоподібної залози
Лікування аутоімунних захворювань, пов’язаних із щитоподібною залозою, таких як хвороба Базедова (гіпертиреоз) та хронічний тиреоїдит (гіпотиреоз), зазвичай спрямоване на контроль функції щитоподібної залози та управління симптомами.
Лікування включає наступні методи:
- Лікарська терапія:
- Гіпертиреоз (хвороба Базедова). Для зниження активності щитоподібної залози застосовуються антитиреоїдні препарати. Препарати блокують виробництво чи вивільнення гормонів щитоподібної залози. Іноді також застосовують радіоактивне йодне лікування чи хірургічне видалення щитоподібної залози.
- Гіпотиреоз (хронічний тиреоїдит). У разі гіпотиреозу зазвичай прописують гормон заступника тироксину (синтетичний T4). Препарат дозволяє підтримувати нормальний рівень гормонів щитоподібної залози в організмі.
- Моніторинг та корекція доз. Важливо регулярно контролювати рівні гормонів щитоподібної залози в крові при лікуванні аутоімунних захворювань цієї залози. Дози ліків регулюються залежно від рівнів гормонів та стану пацієнта.
- Хірургічне втручання. У деяких випадках проводяться операції, такі як видалення частини або всієї щитоподібної залози (тироїдектомія). Це необхідно при хворобі Базедова або у разі наявності пухлини щитоподібної залози.
- Радіоактивне йодне лікування. Метод використовується для зниження активності щитоподібної залози при хворобі Базедова. Пацієнту дають радіоактивний йод, який знищує частину тканини щитоподібної залози.
- Дотримання дієтичних рекомендацій. Пацієнтам з аутоімунними захворюваннями щитоподібної залози рекомендується дотримуватися дієтичних рекомендацій, наприклад, обмежувати споживання йоду.
- Контроль симптомів. При аутоімунних захворюваннях щитоподібної залози необхідне управління симптомами, такими як нервозність, вагова зміна, сонливість та інші. Для цього застосовуються відповідні медикаменти.
Лікування аутоімунних захворювань щитоподібної залози має проводитися під наглядом лікаря-ендокринолога, який розробить індивідуальний план лікування залежно від типу та ступеня захворювання. Регулярні візити до лікаря та дотримання медичних призначень допоможуть досягти контролю над захворюванням та зменшити ризик ускладнень.
