Аутоімунні захворювання можуть бути пов’язані із захворюваннями щитовидної залози.
Щитовидна залоза є важливою частиною ендокринної системи, та її функціонування може бути порушене за наявності аутоімунних захворювань.
- Одне з найпоширеніших аутоімунних захворювань, пов’язаних із щитовидною залозою, це хронічний тиреоїдит, також відомий як хвороба Хашимото. Захворювання характеризується запаленням щитовидної залози, що може призвести до її зменшення у розмірах та порушення її функцій. Хвороба Хашимото є результатом аутоімунного процесу, при якому імунна система атакує клітини щитовидної залози та порушує її нормальне функціонування.
- Також є аутоімунний процес, який призводить до розвитку іншого захворювання щитовидної залози – Хвороби Грейвса. У цьому випадку імунна система атакує щитовидну залозу, викликаючи підвищення її активності та виробництво більшої кількості гормонів щитовидної залози, що призводить до розвитку гіпертиреозу.
Обидва ці захворювання можуть викликати різні симптоми, такі як втома, зміни ваги, проблеми із травленням, зміни настрою та інші.
Лікування аутоімунних захворювань, пов’язаних із захворюваннями щитовидної залози
Лікування аутоімунних захворювань, пов’язаних із щитовидною залозою, таких як хвороба Базедова (гіпертиреоз) та хронічний тиреоїдит (гіпотиреоз), зазвичай спрямоване на контроль функції щитовидної залози та управління симптомами.
Лікування включає наступні методи:
- Лікарська терапія:
- Гіпертиреоз (хвороба Базедова). Для зниження активності щитовидної залози застосовуються антитиреоїдні препарати. Препарати блокують виробництво чи вивільнення гормонів щитовидної залози. Іноді також застосовують радіоактивне йодне лікування чи хірургічне видалення щитовидної залози.
- Гіпотиреоз (хронічний тиреоїдит). У разі гіпотиреозу зазвичай прописують гормон заступника тироксину (синтетичний T4). Препарат дозволяє підтримувати нормальний рівень гормонів щитовидної залози в організмі.
- Моніторинг та корекція доз. Важливо регулярно контролювати рівні гормонів щитовидної залози в крові при лікуванні аутоімунних захворювань цієї залози. Дози ліків регулюються залежно від рівнів гормонів та стану пацієнта.
- Хірургічне втручання. У деяких випадках проводяться операції, такі як видалення частини або всієї щитовидної залози (тироїдектомія). Це необхідно при хворобі Базедова або у разі наявності пухлини щитовидної залози.
- Радіоактивне йодне лікування. Метод використовується для зниження активності щитовидної залози при хворобі Базедова. Пацієнту дають радіоактивний йод, який знищує частину тканини щитовидної залози.
- Дотримання дієтичних рекомендацій. Пацієнтам з аутоімунними захворюваннями щитовидної залози рекомендується дотримуватися дієтичних рекомендацій, наприклад, обмежувати споживання йоду.
- Контроль симптомів. При аутоімунних захворюваннях щитовидної залози необхідне управління симптомами, такими як нервозність, вагова зміна, сонливість та інші. Для цього застосовуються відповідні медикаменти.
Лікування аутоімунних захворювань щитовидної залози має проводитися під наглядом лікаря-ендокринолога, який розробить індивідуальний план лікування залежно від типу та ступеня захворювання. Регулярні візити до лікаря та дотримання медичних призначень допоможуть досягти контролю над захворюванням та зменшити ризик ускладнень.
