Акромегалія – це захворювання ендокринної системи, спричинене надмірним виділенням гормону росту після закриття епіфізів кісток, коли вони перестають рости.
Це відбувається у людей, чий мозковий гіпофіз продовжує виробляти гормон росту навіть після закінчення періоду зростання.
Надмірний гормон росту викликає збільшення розмірів багатьох органів та тканин, що призводить до таких характерних симптомів, як:
- збільшення кистей рук і стоп, обличчя, носа, губ та щелеп
- збільшення розмірів внутрішніх органів, таких як серце, печінка, нирки та селезінка
- потовщення шкіри та збільшення розмірів м’яких тканин
- підвищений ризик розвитку цукрового діабету, гіпертонії та інших захворювань
Лікування акромегалії зазвичай включає хірургічне видалення пухлини гіпофіза, яка виробляє надлишковий гормон росту. У деяких випадках потрібна променева терапія або лікарське лікування, таке як соматостатинові аналоги, які допоможть знизити рівень гормону росту в крові.
Регулярне спостереження лікаря та контроль рівня гормону росту також важливі для керування захворюванням.
Причини акромегалії
Акромегалія – це рідкісне ендокринне захворювання, яке викликається надлишком гормону росту після закінчення зростання довжини скелета. Гормон росту (соматотропний гормон) виробляється передньою часткою гіпофіза – маленькою залозою, розташованої в основі мозку. Гіпофіз виділяє гормон росту для регулювання росту та утворення кісток, м’язів та інших тканин.
Основна причина акромегалії пов’язана з пухлиною гіпофіза, яка називається аденомою гіпофіза. Аденома гіпофіза зазвичай є доброякісною пухлиною, яка росте повільно та не поширюється на інші частини тіла. Аденома гіпофіза виробляє надлишок гормону росту, що призводить до розвитку акромегалії.
Причини акромегалії:
- Аденома гіпофіза – найпоширеніша причина акромегалії. Розширена аденома гіпофіза виробляє велику кількість соматотропного гормону, що призводить до надмірного зростання тканин.
- Гіперплазія гіпофіза – збільшенням розмірів гіпофіза без наявності пухлини.
- Рак гіпофіза призводить до акромегалії.
- Рідкісні спадкові синдроми: синдром Меньє (Multiple Endocrine Neoplasia, type 1) пов’язані з розвитком акромегалії.
- Рідкісні причини: пухлини печінки або легенів, які виробляють гормон росту подібний до соматотропного гормону.
Це лише деякі з можливих причин акромегалії, і кожний випадок унікальний.
Діагностика акромегалії
Діагностика акромегалії включає кілька етапів.
Методи, які викорисовуються для встановлення діагнозу:
- Медичний огляд. Лікар проведе фізичний огляд, звернувши увагу на ознаки акромегалії, такі як збільшення розмірів кистей рук і стоп, потовщення губ і носа, грубість голосу, щелепи та інші зміни зовнішності.
- Аналіз рівня гормону росту. Вимірювання рівня соматотропного гормону у крові допомагає виявити надмірне виділення цього гормону.
- Оральний глюкозотолерантний тест використовується для оцінки виділення гормону росту шляхом вимірювання його рівня до і після вживання глюкози. У хворих на акромегалію спостерігається непригнічене виділення гормону росту після прийому глюкози.
- Імуноцитохімічне дослідження гіпофіза. Проводиться дослідження гіпофіза за допомогою імуноцитохімічного забарвлення, щоб визначити наявність аденоми гіпофіза та оцінити її розмір та характеристики.
- МРТ (магнітно-резонансна томографія) голови для візуалізації гіпофіза та оцінки розмірів та форми пухлини.
- Оцінка функції гіпофіза. Додаткові тести проведені для оцінки функції інших гормонів, що виробляються гіпофізом, таких як гормони щитовидної залози, кори надниркових залоз та статеві гормони.
Діагностика акромегалії зазвичай проводиться ендокринологом або нейрохірургом, який спеціалізується на захворюваннях гіпофіза. Після постановки діагнозу буде розроблено план лікування та управління акромегалією.
Ультразвукова діагностика при акромегалії
Ультразвукова діагностика (УЗД) є важливим методом обстеження при акромегалії, яка є рідкісним ендокринним захворюванням, спричиненим надмірним виділенням гормону росту. Акромегалія характеризується надмірним збільшенням кінцівок, обличчя та внутрішніх органів.
УЗД використовується для візуалізації та оцінки наступних аспектів при акромегалії:
- УЗД щитоподібної залози допомагає виключити гіпофізарні пухлини, такі як аденоми гіпофіза, які є основною причиною акромегалії. Оцінка розмірів та структури щитовидної залози допоможе у визначенні функції гіпофіза та виявленні аномалій.
- УЗД печінки допоможе в оцінці розміру печінки, виявленні ознак жирової інфільтрації (стеатозу) та наявності пухлин. Акромегалія спричинює розвиток жирової інфільтрації печінки, що призводить до порушення її функції.
- УЗД суглобів та кісток дозволяє візуалізувати та оцінити зміни в суглобах та кістках, типові для акромегалії (потовщення суглобів, наявність кісткових наростів (остеофітів) та деформації кісток).
- УЗД м’яких тканин допоможе в оцінці стану м’яких тканин, таких як м’язи та жирові відкладення, в зонах, що зазнають змін при акромегалії. Це корисно для діагностики та оцінки прогресування захворювання.
Загалом УЗД є корисним методом діагностики та моніторингу акромегалії, проте стандартним методом для підтвердження діагнозу та оцінки ступеня захворювання залишається клінічне обстеження, вимірювання рівнів гормону росту в крові та проведення спеціальних тестів стимуляції гормоном росту. Зверніться до лікаря для отримання конкретної інформації про Ваш випадок та застосовні діагностичні методи.
Лікування акромегалії
Лікування акромегалії зазвичай ґрунтується на зниженні рівня гормону росту в організмі та управлінні симптомами.
Методи лікування акромегалії:
- Хірургічне втручання. Операція для видалення аденоми гіпофіза (так звана транссфеноїдальна резекція) є первинним методом лікування акромегалії. Хірург видаляє пухлину, прагнучи зберегти нормальну функцію гіпофіза. У деяких випадках може бути потрібна повторна операція або інші хірургічні підходи.
- Лікарська терапія. Якщо хірургічне втручання недостатньо ефективне або неможливе, застосовуються лікарські препарати. Вони спрямовані на зниження рівня гормону росту та контроль симптомів. Деякі з найпоширеніших лікарських препаратів включають аналоги соматостатину (наприклад, октреотид та ланреотид), антагоністи рецепторів гормону росту (наприклад, пегвісоман) та допамінові агоністи.
- Опромінення гіпофіза. У деяких випадках опромінення гіпофіза (радіотерапія) використовується як додаткове лікування після хірургічного видалення аденоми або у випадках, коли хірургічне втручання неможливе або неефективне. Радіотерапія допомагає контролювати ріст пухлини і знижує виділення гормону росту.
- Управління симптомами. Для контролю симптомів, пов’язаних з акромегалією, використовуються різні методи. Наприклад, для лікування артритичних симптомів застосовуються нестероїдні протизапальні препарати або фізіотерапія. Для корекції фізичних змін можуть бути запропоновані хірургічні чи косметичні процедури.
Лікування акромегалії зазвичай потребує комбінації різних методів залежно від індивідуальних особливостей пацієнта та характеристик пухлини.
Лабораторні аналізи при акромегалії
При підозрі на акромегалію або для контролю стану пацієнтів із вже встановленим діагнозом акромегалії провяться такі лабораторні аналізи:
- Рівень гормону росту (соматотропного гормону, СТГ). Надлишок гормону росту є характерною ознакою акромегалії. Рівень СТГ вимірюється з використанням крові як у спокої, так і після проведення спеціальних тестів (наприклад, орального глюкозотолерантного тесту) для перевірки секреції гормону росту.
- Рівень фактора росту подібного до інсуліну 1 (IGF-1). Гормон росту стимулює виділення IGF-1 у печінці. Аналіз зазвичай використовується разом із вимірюванням рівня СТГ для підтвердження діагнозу акромегалії та оцінки ефективності лікування.
- Глюкоза в крові та глікований гемоглобін (HbA1c). Надлишок гормону росту спричинює інсулінорезистентність та підвищений рівень глюкози в крові, що призводить до розвитку цукрового діабету. Вимірювання рівня глюкози в крові та HbA1c дозволяє оцінити рівень контролю цукрового діабету та необхідність корекції лікування.
- Функція щитовидної залози. При акромегалії спостерігається порушення функції щитовидної залози. Аналізи, такі як рівень тиреотропного гормону (ТТГ), вільного тироксину (fT4) та вільного трийодтироніну (fT3), проводяться для оцінки функції щитовидної залози.
- Додаткові аналізи. У деяких випадках необхідно оцінити функцію інших гормональних систем, таких як кора надниркових залоз, статеві гормони або гіпофіза в цілому.
Лабораторні аналізи проводяться відповідно до медичної оцінки та рішення лікаря.
